|
|
ДІТЯМ
Сину милий роботящий і розумна доцю,
Любіть мати, любіть батька – поважайте старших.
Йдіть у світ широкий прямо, не треба згинатись.
Вчиться. Лагідно спілкуйтесь. Не журіть нещастя.
Батько й мати Вам відкрили світ великий
На добро та правду.
Не цурайтесь допомоги та надію майте.
В те, що руки працьовиті допоможуть долі.
Майте віру, свого бога та велику вдачу.
МУРАХА – КОЗАК
З ОСЕЛЕДЦЕМ
|
В зеленім гаю при Дунаю,
Де очерету синя даль.
Малий мурашка думку має,
Що не останній він козак.
Його сородичі з вусами
Ходили визволять Азов.
Багато ворогів лякали.
Та клали спати на пісок.
Турецькі мошки у затоках
Мурахам спати не дають,
Де можуть хвилю підіймають,
Коли і кров козацьку п’ють.
|
 |
Настав похід новий, кровавий.
За волю рідної землі.
Багато там лягло бувалих
Душ православних – не чужих.
Мурашка наш з війни вернувся.
Здобув свободу для рідні.
Морально він остепенився
І серце полум’яне в нім.
Він рідний край відбив від ляха.
Сторонку рідну захистив.
Оборонив дітей і батька
І матінку не дав зганьбить.
Тепер він може жити мирно.
В труді і радісному дні.
Ростити соломинку в полі
Та класти на загальний стіл.
Тепер ростуть у нього діти
І будуть мужні козаки.
Козачки будуть борщ варити,
Галушки й файні пироги.
Всі разом прославляють землю,
Що напоїла й одягла.
І не дає замерзнуть в степу
Біля сусіднього села.
|
Росте барвінок, рута й м’ята
В благословенному краю,
А сонце світить та не парить.
І вільно дихається тут.
Але життя не за парканом,
Мурашка милий не горюй.
І порох ти завжди тримати
Повинен, як суху траву.
На щастя наше хліборобське
Багато лізе сарани.
Будь пильним, не соромся правди,
Дай кривді відсіч, як завжди. |
 |
ШАШЛИЧОК НА ПРИРОДІ
Їжачок, ведмідь, кабанчик
Сіли раз в катамаранчик.
Пристібнули ремінці
І по річці попливли.
Небо синє, як джерельце
Їжачок дістав дзеркальце.
Довго голки оглядав
І морквинку поїдав.
Наш медвідь почав хропіти,
А кабанчик став шипіти:
«Раз ми їдемо разом,
Не дивися ти тузом.
|
Радість май від спілкування
І можливого єднання».
Дружба ще не народилась,
Хлопці всі вже посварились.
Їжачок дав гостре слово,
Що вкололо б носорога.
Наш кабанчик розлютився
І у воду покотився.
Друзі тут забули сварку
І подали кашоварку.
Довга ручка помогла
Витягнути кабанця.
Тут ведмідь сказав малому:
«Не вертись, не лізь у воду.
Бо впадеш іще разок,
Чихати будеш на тазок».
Якщо хочеш бути здоровим,
То крути педалі хором.
Разом краще пливти по річці,
А не їхати в електричці.
Друзі знов пересварились
Біля берега спинились.
Вийшли разом на пісок,
Щоб поїсти шашличок.
Їжачок знайшов дрова,
В лісі, де лежить трава.
Наш кабанчик за сальцем
Вийшов в поле зі слівцем:
«Боже рідний, помагай
І мене не роздягай».
Тут якраз йому під рило
Підійшов якийсь бурмило.
«Хочеш сала, на бери
Із свинячої ноги.
Хочеш ляшку, хочеш ту,
Все піде на барбекю».
Наш кабанчик всім радий
Йшов по полю, не хворів,
А ведмідь уже вогонь
Розпалив із сухих дров.
Довго жарили, сміялись,
Але з пивом не тримались,
Бо те пиво будить зло.
Друзям не потрібно то.
Дітям треба добре вчитись,
Світом потім, щоб хвалитись.
І здоров’я прибувало,
Батьківщину годувало. |
 |
ЛИСИЧКА-ПТАХІВНИЧКА
І ВОВЧИК-БРАТИК
Рано-вранці в нашім лісі
Біля гатки на узбіччі,
Де гуляти жирній жабі,
Звір зібрався в дирижаблі.
|
Лисичці-птахівничці,
Що вдягається в спідничку,
Надійшла вже телеграма.
Принесла велика ґава.
Там говориться про те, що
Не можна їсть яйце.
Також ласувать курчати,
Ні в городі, а ні в хаті.
І за це лисичці хитрій
Треба відкусити кігті,
Хвостик треба прищепити
І в холодний льох закрити.
Розридалася кума,
Бо злякалася руда.
За те невже, що любить кур
Знімати треба сорок шкур.
Вона до вовка прибігає
І каже рідний брат й спасає:
«Ну ти, кума, наїлась тут
Тепер піди і ляж у кут». |
 |
Я вийду в поле подивлюсь
І свідків може наловлюсь.
Спіймав зайча, жука й змію,
Що свідчить будуть про руду.
Вона і так, вона і сяк,
Ніде не бачила курчат.
Вони у лісі заблукати
Могли вже сорок раз підряд.
Води гнилої напились
І спати на гілках вляглись.
Вони не слухались батьків,
То може ягід набрались.
Не можна вірити рудій
На цьому світі і на тім,
Що до курчат не має справ,
Якщо вже пір’я на хвостах.
ГОЛЬФ
|
Огірки і баклажани
Грати в гольф раз забажали.
Взяли сумку, ключки всі.
Поле було на Росі.
Вид чудовий на всі боки
Ліс і поле на просторі.
Лунки, ямки, прапорці.
Під дубком стоять курці.
Десь в сторонці біля тину,
Де стара козацька днина
Залишила нам на спадок
Від млина гладкий ошарок.
Там збиралась на колоді
Синіх баклажанів молодь.
Хлопці знані, гонорові,
Слова з лунки не допросиш.
Всі сидять лузають сміття,
Роблять ставки самовито.
І чекають щоб пішла
Тільки в синього ігра.
А зелені огірочки,
Наші славнії синочки.
Всі уроки вже зробили,
Ключки швидко заточили.
Сьогодні буде гра важка,
Зібралась гордість і краса.
Чуби на сонці шелестять,
Орли стоять не дать, не взять.
Але згори спустився хрущ
І зразу він заліз під кущ.
Тут дощик капати почав,
Це значить завтра буде гра.
|
 |
ЗАЙЧИК-ПІДСТРИБАЙЧИК
|
Через гори, через лан,
Вийшов зайчик-підстрибай.
Він в руках морквину мав,
Озирнувся й ледь не впав.
Зайчик вуха почесав
І торбинку розв’язав.
Витяг яблуко на раз,
Білка бігла-но якраз.
Їжачку частинку дав,
Жабці мірку не сховав.
Пролітав метелик, теж
Не забув його авжеж.
Роздавав звірятам те,
Що збирав він цілий день.
Зайчик бігав, рвав, старавсь
І тому не лінувавсь.
А коли йому уже
Важко пригати буде.
Друзі знайдуться, прийдуть
І поїсти принесуть. |
 |
ДОВІРА
Світить сонечко щодня
Ним радіє дітвора,
Чиїсь сини і дочки
З нашого садочка.
Кожен ранок до дверей
Ми ведем своїх дітей.
Віка зранку йде та Іра,
А садочок звать «Довіра».
Нам тут весело живеться,
Українська пісня ллється.
Ми зростаєм-підростаєм
І манери гарні маєм.
Незалежний норов наш
Гарантує нам Указ.
Вільно ми живем в країні.
Слава, Слава Україні!
Віка наша заридала
В око їй піщинка впала.
Ми пішли до тих джерел,
Камінь точить струмінь де.
В око ми води налили
І піщинку намочили.
Ти піщинка не сиди,
А від Віки відійди.
Тюльпанчик ріс в саду один
Без батька, матері, сестри.
Він сонцю радувавсь щораз,
Коли в пустелі замерзав.
Він їв і пив росу щодня,
Поки не висохла вона.
Не довго й кінчилась вода,
Трава жовтіти почала.
Стояв зеленим поруч дуб,
Він тінь тюльпанчику надув.
Життєвий холод перебути
Тюльпанчику поміг ці суші.
Так і стояли друзі в двох
Наперекір суворій долі.
І дружба знаком вже була
Цієї перемоги.
Вітер дме, холодний день.
Сонце світить із небес.
Віка йде з вінком в дубраві,
Мати їй збира кульбаби.
Дрин важкий в руках у Віки,
Розігнати хоче віти,
Бо зайшли ми у лісок,
Хочем сісти на пеньок.
Їжачок колючий раз,
Його братик дикобраз.
Колючки побачить Віка
І клубочок, як патика.
В полі ямки є глибокі,
Хтось паркан робив широкий.
Не дививсь на свою вроду,
Їжачок упав у воду.
Три коровки на лужці
З травки роблять пухирці.
Віка наша не дивилась –
Ножкою туди встромилась.
Набігає хмарка чорна,
Мабуть нам пора додому.
І обідать, і сміятись,
Та науки набиратись.
ЄВРО – 2012
|
У світлу днину каченя
Футболом бавилось з щеням.
І поле рівне, круглий м’яч,
Але нема нагоди нам
Підняти руки й закричать.
Оце так гол, оце так пас.
Вже дуже мляво йде ігра
Нога не слухає м’яча.
Близнюк до каченя прийшов
Осоки й ряски повний рот.
Брат підкріпився, хвіст підняв.
В воротах опинився м’яч.
Щенятко наше бойове
Хвоста не стало піджимать.
Ощерилось, ногою бах
І знову нічия у нас.
Так грались друзі цілий день,
Та сонце хилиться до сну.
А на трибунах кличуть – ну!
Коли прийде наступний гол?
Зібрався весь щенячий світ.
І качки з вирію, дивись,
Зібрались гру цікаву мать,
Від справи іншої приймать.
Коли хвилина гостра йде,
Болільники не те, не се.
Не знають як себе вести,
Щоб не впадати у слівце.
Запас солодкої води
І сік, вже випиті давно,
А спрага клонить сухий ліс.
Вже сухо в горлі крикнуть – гол!
|
 |
Маленькі діти вже давно
Читали казку про Хо-хо.
Як нічка темна нам приходить,
Веселий сміх кудись відходить.
Малята всі лягають спати
І школярі, і дошкільнята.
Всі іграшки в куток зібрали,
Мов від татарської навали.
Спить їжачок і носоріг
І сниться їм смачний пиріг.
В віконце місяць заглядає,
А небо зорі розкидає.
На світі все лягає спати,
Бо завтра треба працювати.
У полі буде тракторист,
У клубі грає шахматист,
Корова молока віддасть доярці,
А трави різати косарці.
По річці стелиться туман,
Через осоки за майдан.
А церква дзвони у тиші
Тримає вранішній зорі.
Сичі пугують за ставком,
Де качур бавиться линком.
У гніздах пташенята жмуться,
Бо їх брати уже клюються.
Куниця носиком веде,
Вночі хтось ноги не знесе.
Зайча мале дрижить в траві
Блукають лісом горобці.
Голодний сірий вовк не спить
На місяць повний він ричить.
Руда лисичка до курей,
Залізла, наче до гостей.
Їй півень дзьобнув межі очі
Розбіглися думки дівочі.
Вже вгамувалося село
Туманом й димом замело.
Все тихо стало, аж до лісу,
Не чути гаму й переспіву.
Лиш в хатах світяться екрани,
Де люди бачать серіали.
Маленькі діти бачать сни,
Як подоросліли вони.
Закінчать школу і підуть,
Хто в інститут, чи ПТУ.
Університети покінчають
І їх батьки вже повінчають.
Над ними бог хитає віти,
Ростуть вони, як в хаті квіти.
Держава стелить їм дорогу
І захищає всіх потроху.
Подяку кожен буде нести
За українські рідні землі.
5.06.2007р.
|
|
