Уходить жінка-не біда
Козаче. Рідна сторона
Все ж залишається тобі,
Тому готуй коня у бій.







Президенту

Мутна вода із джерела
Вона холодною була,
Та виїв сором ту біду,
Не стало щастя вже йому.

Бо рідний край уже багно,
Де люди ходять, мов ніхто,
Не може правду їм сказати
І за собою далі взяти.

Руїна, мила нам земля,
Де правлять гроші, кривда, мат.
Чужинці землю заберуть,
А діти світом вже ідуть.

Народ все бачить, Президент,
Але коли прийде кінець?
Розбрату, сумнівам. Назад
Не повернути, браття, нам.

Гострити коси треба нам,
Щоб хліб у полі жнивувать.
Ножі свячені не в пилу,
Бо коровай вони жують.

Якщо узятись досхочу,
То й перелоги по плечу.
Ми вичистимо враз тоді
Корупцію і хабарі.

Чекати лиш не треба нам,
Поки пройде цей фіміам.
Вже досить дурість нам терпіти,
Для волі треба щось робити.

Відкрити душі-сприйняття:
Тараса дух для підняття,
Мазепа, що не доробив,
І Каганович, що розбив.

Гуртуйте нас поводирі
В загони вільні, бойові,
Щоб серед нашої юрби
Не завелися стукачі.

Щоб не було продажних в батька
І Хінах не бовтався тут.
Забудемо діда Мороза.
А головатих, твою мать.

І буде так у всі віки,
Хто буде продавать мізки,
За тридцять грошів, чи мільйон,
В пекельний попаде бульйон.

Хай славні будуть у віках
І діти наші і діла.
На радість матінки-землі
Ми будем вічно їй вірні.

Ніколи ми не продамось!
Ні за копійку, ні за грош!
Дешева юшка у того,
Хто мутить рибу. Для чого?

Відмити сором буде зась
Синам, онукам у віках.
Як учить бог-сім поколінь,
Поклони бити в монастир.

Народ наш скаже на віка,
Того люби, цей сатана.
Хто цвяхи вимолив на мить,
Тепер він у багні сидить.

Ім’я поганця відімре,
Спокуту він вже не знайде.
Зате хвала і шана тим,
Себе хто в світі не зганьбив.

Очистимось і далі йдем,
Щоб не дарма пройшов цей день.
Хвилину треба берегти,
Учитись і робить своє.

Добро собі і для людей,
Немає краще цих речей.
З любов’ю зроблена деталь
Ніколи не піде в підвал.

Трудящі бджоли-земляки
В наш вулик меду натягли.
Хай трутні зміями шепуть,
Що Президент у нас селюк.

Сказати може так байстрюк
Або закинутий темрюк.
Внук ката, що гноїв дідів
Або стояв на вишці він.

З усіх сторін наш Президент,
То він слабак, то він юнець.
Не може слова він сказати,
А інколи і промовчати.

І так, і сяк їм не годить,
Тепер він хворий в цю вже мить.
Кругами ходить вовчий рід…
Ми ж не дамо його зганьбить!










Не вірте, браття, ви нікому
І страх залиште в погрібах,
Коли підете до Майдану
Собі свободу добувать.

Вас до народження рабами
Чекала змучена земля.
Та промінь божий зараз сяє
І шанс для нас ще не погас.

У всі віки, у всіх народів
Еліта наймитом була.
У тих, хто більший кусень кине,
Що кров’ю змочений бува.

Згоріла Жанна і Джордано
Але народ їх не забув.
Горить в віках вогонь їх славний
І до мети веде когось.

Чим більше нас очей відкриє,
Тим більше доля усміха,
Що кров пролита безневинна
В віках була все ж не дарма.

Зелений рай, життя й завзяття
Добудем тільки в боротьбі.
Щасливі будуть наші діти,
Бо цього зараз хочем ми.










Народе мій, спіши, очнись,
Прийди в себе і очі вимий.
Чекать не треба на когось,
А вже сьогодні треба діять.

Робити вибір треба нам,
Не заросте до влади стежка.
Та головне повинно буть
Лихим й байдужим тут не місце.










Нарцис, тюльпан і незабудка
В саду тягнули довгий вік.
Вже так їм доля усміхнулась
Ніхто нікуди йти не міг.

Тюльпан червоний і пихатий
Командував багато літ.
Для інших це було не свято
Терпіти кривду і батіг.

Весна прийшла, настала воля.
Нарцис жовтий і незабудки синь
Злилися в танці дружнім
На благо рідної землі.

Ми дивимось на ці дві сили,
Які ідуть життям за нас,
Але не можна правди діти,
Що часто дружбу треба позичать.

Для чого Ви шукаєте консенсус
Через постійний галас і дертя.
Забудьте чвари, обніміться браття
Заради українського дитя.










Весняний вечір, Мітинг. Дощ
Ще не почавсь. Але вирують
Колони тримачів месій,
Веселих та незабобонних.

Початок довго готувавсь,
Бо вже Указ почався другий.
Ніхто всерйоз сприймати їх
Серед вельмож не турбувався.

Вони на заколот ідуть,
Бо зараз є що їм втрачати.
Вже сотні славних підприємств
Татари вже взяли без плати.

Дзвенить натягнута струна
І нерви тягнуться в стручок.
Не будем більше слухать їх
Гегемонічних балачок.










Чому сидиш ти на стільці
Коли юрба і сурми грають.
Уже роздали прапорці
І прапор наш також вітають.

Майдани повні від очей,
Що ждуть своїх вождів на сцені.
Їх можна слухати речей,
Сьогодні ви не наречені.

Завзятий дух від них іде,
Вони за нас стоять горою,
І п’ють чарчину теж за нас,
Коли збираються до столу.

Вони готові нам віддати
Себе, усього без остатків.
Лиш тільки ти йому постав
В свій бюлетень за нього галку.







ЧЛЕН ВСІХ ПАРТІЙ

Ти Батьківщину полюбив.
Партійний раж тебе схопив.
Ти вірний партії лиш тій,
Що гроші видає для дій.

Підеш до біса в кабалу,
Аби підсипали деньгу.
Партійний стаж росте щороку
І партій маєш вже нівроку.







ПОЕМА ПРО ПІДЛІСТЬ

Комуністи, ті що зараз,
Розуму сповна не мають,
Або діють так тому,
Що підлота на виду.

Симоненко бреше в очі,
Чи з трибуни, чи з Голгофи.
Люди ці на радість бісу,
В серце наше ллють отруту.

Вірить їм – продати бога
І піти ні з чим у поле.
Совість людям цим батьки
Обрізали на віки.

Їх діди травили наших
Трударів, а не ледачих.
Ми стали поперек горла,
Що з’їдав світів когорти.

Та бульдозера хода
Почалася не вчора.
Піднімалася гора
Чорних дурнів череда.

Йшли вони через горнило.
Штамп у паспорт під чорнило.
Книжка зкровлена в руках
Й нищити людей мандат.

Підлість їх відкрилась зразу.
В Петрограді цю заразу
Били з лютого по жовтень
Тільки словом демократи.

Ця бацила у Росії
Довго набувала сили.
Важка праця, рабський труд –
Тут любого підведуть.

Так вони, щурячі діти
Людям несли лиш підлоту:
- Треба формувать підпілля
і робити все з під полу.

Очі зрадливі ховати,
Щоб своїх переконати,
До мети ідуть по праву,
Але сутність їх кривава.

Цар кривавий трону зрікся.
Громадянство стало дійством
І суди, життя, свобода,
Все це стало для народу.

Світова війна кінчалась
І додому всі тут рвались.
Дезертирів була більшість
З них складалась більшовисткість.

Вся імперія Російська,
Як один людський мурашник,
Набирає повні груди
Для продовження реформи.

Сили всіх думок змагались
На вокзалах і заводах.
Переконувати треба
Всіх людей на добре діло.

Стане жити Росія вільно
І народів сотні будуть
Чесно дружбою пишатись,
Та для кожного окремо.

Та хіба це зграї треба
Рекетирів та ледачих.
Сталін банки брав кавказькі,
Той дітей купецьких в обмін.

Гроші треба їм, щоб жити,
І в Парижі, і на Капрі,
А народ нужденний може
І цукерку посмоктати.

Вже в закритому вагоні
Приїздить шпіон німецький,
Що своїй вітчизні хоче
Вставить ніж по саму ручку.

Ленін бандою керує,
Хоче правдою прикритись,
Але роги видно зразу
І есеру, і кадету.

Вся Росія йшла пліч-о-пліч
До зібрання, що учредить
Демократії основи
По усій «тюрмі народів».

Але ніж таки знайшовся
І в годину роковую,
Коли ворог рвався в місто
Ленін борг віддав німецький.

Хтось сказав іти на склади,
Спирт роздати. Пили вволю.
А тоді юрба бездумних
Тимчасовий зняла Уряд.

Все… Життя скінчилось,
Для великої Держави.
Бруд надовго поселився,
Кров пустили яничари.

Всіх вони стріляли довго,
Хто хоч трохи знав коріння
Їх становлення чудного,
Бо прийшли вони зненацька.

Їм держава не потрібна,
Де людина буде вільно
Обирати шлях широкий
З гордо піднятим обличчям.

Треба їм, щоб всі мовчали
І боялись думать слово.
Страх вселився щоб в оселі,
Бо вони же ледь не боги.

Де ж ви вибрані і ким?
Полководці душ людських.
Біс ваш батько, бо давно
Бачили ми це кіно.







ГРОТЕСК

Пісня волі, пісня щастя,
Відійшло від нас нещастя.
Прийде, прийде майбуття
Повне щастя і добра.

Нас полюблять всі сусіди
Приязно дивитись в спину.
Подарують нам цукерку
В золотій обгортці зверху.

Двічі хлопнуть по плечу,
Тричі ляснуть по стегну,
Дрином ноги поламають
І в могилу закопають.










Весна. Садок – вишні і персик.
Цвітуть разом, бджола пилить.
Та вітер холоду між ними,
Деінде вражий пролетить.

Вони б росли і процвітали
І газ удосталь би ішов.
Але із сходу думка дика,
Копійок більше за безшов.

Туркмени і узбеки – наші браття.
Віками дружби ходимо путі.
Обличчя наші пізнаванні,
Бо маєм з княжої пори сватів.










Зоря. Вже вранішня зоря.
А сну нема. Його не буде.
Забути треба спокій нам,
Бо доля варить суп солоний.

Нам спать забудь, а вуха вверх.
Країна в небезпеці, геть!
В руках у ворога сокира.
Мій друг, подай же вила.










Сонце встало із-за гаю,
Соловей щебече,
Значить нам іще сьогодні
Жити доведеться.

Хмара чорна з-за лиману
Зсунула містечко.
Будем браття разом битись,
Поки в нас сердечко.

Ворог лютий не попросить
В нас води напитись.
Хай підходить, ми наллємо,
Смоли відеречко.

Славу горду не спаплюжим,
Будем битись чесно.
І підступний кровопивця
Скоро вріже перця.

МАЙДАНАРБАЙТЕРУ

Майданарбайтер так і знай –
Життя дається тільки раз.
Його прожить – не в полі спать,
Якщо ідеш, то думай як.

Ступив ногою на Майдан,
То ти іще не Чингізхан.
Собача зграя – не юрба,
Хто гроші дав, той сатана.

Якщо не хрещений ти був,
То не минеш пекельних мук.
Якщо ж ти вірі присягав,
То скоро вголос скажеш «гав».

Під богом люди ходять всі.
І комуністів главарі,
І хлопець з золотим ціпком,
І мати Ваша під вікном.

Країна наша не Урал,
Далеко нам у Казахстан.
Японців любим дуже всі.
Та Україна – над усе.








МІТИНГ
   ПРИХИЛЬНИКІВ
       КОАЛІЦІЇ 27.04.2007р.

І люди, пісні, прапори,
Але добра від них не жди.
Вони зібрались для того,
Підтримати щоб заколот.

Татарські гроші роблять тут,
Що не робив колись статут.
Брехня підступна ллється з них,
Давно не бачив страшних снів.

РЕГІОНАЛАМ

Не бійся ти, регіонал,
Прийди і голос свій віддай.
Якщо ти дійсно патріот,
А не засланний козачок.

Візьми від партії грошей,
Так зараз модно у людей.
Піди із другом поспілкуйсь
І чарку міцної скуштуй.

Свої права качай – не бійсь,
Що в організм вселиться біс.
Тебе травить не буде бос,
Поки хвостатий ти барбос.








ПОЛІТИЧНА ОРГІЯ РЕГІОНІВ



Вражий голос із майдану
Ллє про єдність України.
Забуває кат москальський,
Що не всіх ще перебили.

Симоненко – верх нахабства,
Послідовник людожерів.
Виїв душу, виїв серце,
Знов розказує про щастя.

Обіцяє Янукович Всьому злиденному люду Більші пенсії назавтра І шмат хліба вже сьогодні. Не буває раю потім, Якщо йшов життям без правди. Як лукаву маєш душу, Не веди людей до прірви.

Бо сьогоднішній останній –
Стане першим завтра зранку.
Зрозуміє річ брехливу
І уткне осину в груди.

Ти везеш сьогодні орди
Вже зневіреної маси.
Розвернеться розум людський
Проти царственної ласки.

І затоплять люди-ріки
Всю брехливую зневагу.
Та проб’ється промінь віри
Через темні душі ваші.

Огляніться осліплені
Тихий рай наш сплюндрували.
Наших пращурів славетних
У багнюку затоптали.








ВОРОГУ

Ворог хитрий, дорогенький,
Заспівай мені пісеньку.
Про любов до України,
До печеної свинини.

І до сала, до яєць.
Каравай наш – молодець.
Хлопці гарні і дівчата,
А садок вишневий ля-ля.

«Все, що хочу, получу,
Друзів ласих досхочу!

І заводик буду брать,
І земельку грабувать.
На сопілці Вам заграю
І АЕС повідбираю.

Вам горілочки наллю
І кров’янки піднесу.
А за це мені Ви скоро
Віддасте уже пів моря.

Я люблю Вас, обнімаю,
Скрізь цілую, піднімаю.
В небо. Пташечки співають.
Вас вже ангели стрічають.

Ви горілочки напились
Зовсім розуму лишились
І тепер Вас без гармат
Можна весело в’язать.








ПОЛІТИЧНА ДАМА

Всі жінки відьми. Саме так.
По іншому уже ніяк.
Ми квіти радості несем,
Руками носим. Для пісень.

Та наша доля вже ясна.
Ідем сліпі по пояса.
Лягаєм самі в цю могилу.
І душу й совість вже зганьбила.

Не віриш цій розумній речі,
Навколо подивись доречі.
Павук від радості аж скаче
Та розвернулася удача.

Ми даму любим серцем всім.
Та щось мені, передусім,
З дитинства кадри «Вію» -
Нагадують якусь повію.

Вона і гарная собою,
На вчинок вже піде з тобою.
Але, товариш, не лінуйся,
Про крейду краще потурбуйся.








ТАРАСУ ЧОРНОВОЛУ



Тарас, ти став регіонал.
Значить ти знав, куди попав.
Ти батька зрікся і пропав
Для всіх. Хто тебе знав.

Я довго думав і питався.
А ларчик легко відкривався.
Мені вдалось все зрозуміти
Та іншим легше буде жити.

Ти батька не зрікався. Ні.
І не продався для брехні.
Ти весело вступив в багно,
Бо прагнув до цього давно.

Дитячі роки страшний сон
Про Україну патіфон
Не замовкає. Люди йдуть,
Хто із тюрми. Хто у тюрму.

Любити Україну вже,
Тараса мутить і пече.
Ненависть до ідей пророка
Його веде до злого року.

Не думай, що природа жде.
І на тобі відпочиває.
У всі часи, для всіх нещастій
З пророків не було династій.










Я не боєць і не борець,
Та не лягаю від яєць.
Хочу всім Вам, хто за єднання,
Зробити виклик на змагання.

Хто нашу неньку може краще звеличавить,
Для того інша сторона вина відро начавить.
Хто книжку чи кіно патріотичне зробить,
Тому красуня Всесвіту дитя народить.

Але у патріотів України сумнів є.
Розвійте, що:

Гіркий горіх, не родить мед,
А кипарис не дасть шербет.
Так і тому, хто Україні ворог,
Від слова доброго настане морок.

Але до виборів з трибун майданів, поллється не кізяк,
А поетичний дух єдиної соборної родини, чи не так,
А конкурс проведем у день виборчий без вагання (24.06.07.)
Чи може боїтесь. А в бюлетенях буде пункт «єднання».








ПІСНЯ НАШОГО КУРІНЯ

(стройовий марш)

Чорна хмара степом стала,
Всі шляхи закрила.
Видно, браття-козаченьки,
Риють нам могилу.

Гей, герої вишукуйтесь в ряд,
Нам сьогодні заступать в наряд.

Зброю в хаті не залишим,
Не будемо спати.
Вороженька на прицілі
Будемо тримати.

«Душу й тіло ми положем
За нашу свободу»
Крикнув козак молоденький
Пробитий стрілою.

Козака чекає мати,
«Де моя кровина».
Дівча дивиться всі очі,
Дома ллє сльозину.

Ми не вмремо в цьому полі.
Жити будем вічно.
Не зганьбили ми містечка.
Рідного гніздечка.

На нас дивляться герої,
Палять тютюн, люльку.
Щиро з неба нас вітають,
Прибуває полку.

Бусурмани, вража сила,
Москалі і ляхи.
Нехай чують, нехай бачать,
Є кому віддячить.








БОРИСУ ОЛІЙНИКУ

Спасибі Вам, Борис Ілліч
За Ваш талан і песимізм.
Я душу бісу ледь не здав
Єлей минульщині роздав.

Вірніш почав вже роздавать,
А ще вірніш почав писать.
Але спокійно Вам сидіти,
Бог зупинив. Бо є вже діти.

Вони прощення не дадуть
Ні через рік, ні через вік.
Як схибиш душу ти хоч раз,
У біса ти в руках якраз.

Ви зараз наш маяк письма
І поетичного слівця,
І мова ллється солов’їна
Та ідеал Ваш лиш руїна.

Кусати Вас я не хотів.
Хотів звернутись. Нема сил
Слова свої пустити в світ,
Лиш за порадою присів.
…………………………….
Та і пораду вже… в корзину!
Бо вирішив, письма не кину.








ПОЛІТИКАНАМ

Політик – ти слуга народу,
А не зміюка підколодна.
Вже досить нам голодоморів
Під комунізму слави гомін.

Для чого ви в погожу днину
Перед очима всього світу
Руками не своїми нині
Кладете неньку-Україну,
В, Москві вам дану, домовину.

Хай руки ваші будуть чисті,
Ви як були, так є – фашисти.
Нюрнберг ваш вже не за горами,
І не сховатись вам в Майямі.

Народ поставить чесних суддів,
А не недороблених Іудів,
Що не за тридцять, а й за так
Готові вирок підписать.

Одумайтесь. Що вам? Віками
Горіти полум’ям печалі
За більшовицькі ідеали.
І ти готовий підписатися
Під трійок вироками. Кайся.
І чур тебе. Невже спокуту
Дамо отримать тому кату,
Який народ мій клав на плаху.









 

Важко не продатись силі,
Що веде тебе у пекло,
Коли дітям – очі сині,
Треба вдітись і поїсти.

Важко не зганьбити душу,
Коли їздять всі на мерсі,
Виростають мільярдери
На родовищах безмежних.

Встанем поруч християни,
Мусульмани, іудеї.
Не релігія нам мати,
А чарівна Україна.

Діти матері одної,
Якщо щиро вони люблять,
Не підуть один одного
Лаять в очі, навіть чудно.

А за десять літ зростання
З Чорноволом на майданах,
Є в нас зараз незалежність,
Чого ж ще нам зараз мало?

Може треба нам покращить?
Все навколо перекрасить,
Розвести довкола ладан.
Тільки для чого майдани?

Тільки українцю видно
То. Це його могили дно.
М’яко стелять про єднання.
Дуже схоже на заклання.

Кого з ким єднати будуть?
Діти ката. Що і досі
Не покаялись бабусі
За її сирітську долю.

Патріоти України,
Що боролись проти гада.
І сьогодні стать не можуть
України авангардом.

І тому ми зараз бачим
Є одна велика сила,
Яка хоче Україну
І надалі шмат за шматом

Їсти, пити, добивати,
Багатіти і радіти,
Що її, ворожі діти
Можуть бавитися далі.

Українців стає менше.
Землю самі пропивають
І могили заростають.
Не біда. Приймем китайців.

А тому нам треба мати
Завжди лікоть друга поруч.
З головою депутата
І Прем’єра з Президентом.










Виростає з неба, з поля,
Наша самооборона.
Люди вибрані богами,
Ми чекали їх роками.

України славна доля
Зараз у руках народу.
Хто там світоч? Нас веди
До завітної мети.

Станьмо, хлопці, у загони
І підуть за нами гори.
Крим, Карпати і Полісся,
Добре буде веселиться.

Козаки ми в поколіннях
Не ставали на коліна,
Голови не нахиляли,
Ворогів від хати гнали.

Підрахуєм, браття, тих,
Хто нас голодом морив,
Бо й тепер їх сучі діти,
Не несуть героям квіти.

Нам святині підривають,
Або фарбами змивають.
Наче внуки Муравйових
У підпіллі ходять роєм.

Це терпіти вже не можна,
Вам душа вкраїнська кожна
Скаже – вбий ворожу гниду,
Поки скочить Вам на спину.
22.05.2007р.








НАТАЛКА ПІДВИВАЙКО

Хай нам сором очі виїсть,
Як побачим десь ледащо,
Що губами сало їсть
І верзе усім казна-що.

Так, Наталка-конотопська
Правду-матку ріже сміло,
Бо у ней душа холопська
І стипендія російська.

Все, що робиться у нас,
Це москальський керогаз.
Не дають нам жить у хаті
Прогресивні і пихаті.

Старий сморід нас проймає
І в совєцький час вертає.
Чи мізки нам промивають
Та на все нам рідне гній ллють

Кроку рушить не дають,
Тільки добре їм, де п’ють.
А на розвиток Вкраїни,
Ці заброди чхать хотіли.
23.05.2007р.








АНДРІЙКО ДАРМОДІЙКО

Скаче він у стрічці файній,
Наче по життю він крайній.
Пика в гримі і помаді,
Бо життя все в шоколаді.

Поки він воною стало,
Й розуму все відбавляло.
Ролі скачуть на «ура»,
Плеще Тула і Москва.

Всім приємно за кордоном
Бабу бачити з гандоном.
Тільки б ти, Андрійко любий,
Не вертався би до шлюбу.

Краще став би ти, як небо,
І тоді питань не треба.
У повій одна потреба,
Батьківщина їм гангрена.

В світі люди можуть жити
І в Канаді, і в Єгипті.
Тільки ж ми не носороги,
Відбивати собі роги.

Є веселощам межа,
Сторожують небеса.
Якщо гість ти в нашій хаті,
На підлогу вже не харкай.

Як живеш ти українцем,
Забувай москальські звички.
Гідно ти дивись спільноті,
Лишнього не ляпай ротом.
23.05.2007р.










«А судді хто?» - колись питання,
На місце всіх розставить файно.
Не треба вже за кимсь бігти,
Чи юридичну книжку гріти.

Все стане ясно і єноту,
За ніс як водять цю спільноту.
Не треба суд збирать і Раду,
Коли суддя бере награду.

Не треба гроші, можна Крим
В карман покласти біля гір.
Або гніздечко на Печерську,
Приємне кожному сердечку.

Для чого ви горлянки рвете,
У Раді клятву як даєте.
Ще більше балачок до того.
Як ляже до суду дорога.

Багато часу вас шукають
Серед достойників плюгавих.
Нагороди ви навчились брати,
Коли людей вели за грати.

Сьогодні суд у нас від клану,
Що Кучма заховав в канаву.
Під труби пана Пінчука,
Подача від Медведчука.
23.05.2007р.










Якщо узять ваги і зважить,
Слова, які усі базарять,
То в чергу стануть носії,
Що себе прочать в месії.

Універсал підписан був,
Де вартість слова – сало у Кабул.
Вже цілий рік Кабмін тримає слово,
Тарифи житлові на горло жмуть від того.

У Раді посилає всіх Азаров,
Немов в Хотянівці пасе баранів.
Папієв бореться за працю,
Потіє, наче вертить цяцю.

Рудьковський відправляє ешелони,
Та тільки під укіс ідуть вагони.
Пан Шуфрич радить брати шпильку в море,
Собі ж він рай будує у карпатських горах.

Та мудрість нам підказує таке,
Де за столом у піалах вже саке:
«Хоч хлопці ви зібрались з різних партій,
Та вили гострі піднесе аграрій!»
24.05.2007р.








23 травня День Героїв

Я сьогодні буду вдома
Відзначати свято.
Ми підемо до Героїв
Чемно шанувати.

Підійдемо щоб вклонитись
Кожному окремо.
Ви за неньку-Україну
Поквитались чесно.

Зараз нашу Батьківщину
Хочуть роз’єднати.
Руки п’ятої колони,
Москалів проклятих.

Ви не вірте, браття, слову,
Що з каналів ллється.
Запануєм у райочку,
Тільки вір сердечку.

Не спізниться б нам в загони,
Й будувать боївки.
Вража сила на сторожі,
Цілить нам в голівки.

Щоб утримати країну
І в полон не здатись.
Треба кожному, хто проти,
Образ показати.

Хай душа москальська знає,
Що Вкраїну топче,
Українці - не шахіди,
Глянь на мене, хлопче!
24.05.2007р.










Гуртуймось, браття, у похід,
Навести лад у нашім домі.
Пройдемо ми і захід, схід,
Зупинку зробим на Подолі.

Ворожі сили тих звірят,
Що скаженіли півстоліття,
Усе нахабніше сичять,
Вчепитись хочуть у сплетіння.

Ці, Кагановича сини,
Готують всім гірку отруту.
Щоденно ллють ворожі ЗМІ,
Наслати хочуть нам Малюту.

Розбрату в хаті не дамо,
Не може брат убити брата.
Але вороже це кубло
Вже скоро все піде на страту.

Якщо ти комуніст в душі,
То значить ти дитина ката.
Піди у церкву помолись,
Вже скоро буде вам розплата.

Що вам зробив мій землеробський рід,
Щоб голодом і війнами покласти у могилу.
Вогонь мабуть шептав вам на горі,
Тому не обійти пекельну вам колибу.

Народ мій трудівник нічого не забув,
Хоча нам пам'ять підчищали.
За всі роки звитяги він набув
І наші ще відкриються скрижалі.
24.05.2007р.










Чорна банда й комуністи
Беркуту готують тісто.
Раз по раз всіх провокують,
Наче полум’ям керують.

Їм народу вже не треба,
Гроші є, яка потреба?
Повторятись почав Гебельс,
Бачим емвеес на емвеес.

Це уже зовсім не смішно,
Кукловоди де потішні?
Тільки жареним запахло,
Що ж ви, хлопці, заховались.

В кабінеті прокурора
Всі зібрались для фурора.
Двері били регіони,
Беркут став у коридорі.

Мін-стр Цушко не має честі,
Хлопці, як у Бухаресті.
Браво лізуть на паркани,
Піскуна тримать при владі.
27.05.2007р.

Те, що робить Янукович, І його ворожі зграї. Порівняти можна тільки З рухом літньої заграви.

Бо спочатку певно тихо,
Хмар немає. Але лихо
В їхніх головах пульсує,
Та ніхто не скаже всує.

Бісів план уже тупцює
І по вухах із екранів,
Ллють на нас криваву воду,
Мутять всіх з мого народу.

Починаються проблеми –
Поїзда вже сходять з рейок,
Підривають газо гони,
Бомжів в Київ ешелони.

Хто ж усім оцим керує,
Інструктує і планує.
Може це Кравчук не здуру,
А свідомо провокує.

Хоче старий ідеолог
Не до бога помолитись.
Буде клятий мартиролог,
З родом краще не свариться.

Віднайде козацька куля
Цього пана у Варшаві.
Або вили гайдамаки
Виб’ють душу в Конча-Заспі.

Буде попілом у того,
Хто Вкраїну зневажає.
Косо дивиться навколо
І Росії потурає.

Ця земля нам богом дана
Іншої у нас не буде.
Більше не вдягнем кайдани,
Згинуть зрізані Іуди.
25.05.2007р.









 

Як нам братам цим пояснити,
Що Україна не общак.
По фені ботать ми не будем,
Сідайте, хлопці, за рояль.

Душа у вас вугіллям грілась
І пил у легенях давно,
Коли трудяга зрозуміє –
Кубло пихате у багно.

Ми з Вами України діти,
Чи схід, чи захід – це одно.
Не може мати розділити
І ворогам ми не дамо!
25.05.2007р.










Народжується афро українське плем’я – мало африканці,
Молитись ходимо в сусідню церкву, як секстанці.
Залізо продали індусам міталстільцям,
Тепер уранові копальні й комплекс для англійців.
Це вже, як перед шибеницею всім нам виймають стільчик.

Живемо, начебто на вільній Україні,
Але ідуть у небуття останні в нас надії.
Де на землі народжується пан?
Щоб завтра він усім роботу дав.
Приватизація цукеркою під ніс,
П'ятнадцять років нас спускає вниз.

Мільярдери в нас ростуть, як блохи,
Про краще майбуття набридли їхні охи.
Не хочу я життя при комунізмі,
Але пора навести лад в капіталізмі.

Куди ми кожен день біжим,
Щоб заробити ще один кусень?
Це біг неначе білки в колесі,
Ти краще зупинись, подумай, почеши.

Розумних українців небагато,
Зате ворожих суне юрбище пихате.
На демократію вони ложили аргумент,
Не до вподоби щось – виходь з кийками мент.
1.06.2007р.
 









Адмін ресурс ніяк не вмре,
Хворіє, але сам не йде.
Загін Кучми і Кравчука
Сидить в Кабміні і чека.

Вони тут наче практиканти,
Або сусідів диверсанти.
У них на пакості таланти,
Їх на парах стоять шаланди.

На чисту воду, як ідуть,
То тільки п’ятами гудуть.
Вспливають потім у Москві
Тихіше тихої води.

На ЦВК хвороба впала,
Суди злягли, неначе мара.
Тепер Цушко з трудів заслаб,
Немов від Беркуту юнак.

Слуга державний, як хворіє,
Відходить, навіть малярія.
Або війна в Елладі гасне,
Коли вогонь у керогазі.

Службовці наші, мов з Олімпу,
Спустились боги, зверху німби.
Нема його у кабінеті –
І ми не ходим в туалети.

Державний устрій зупинився?

Ми всі сидим і ЗМІ ковтаєм,
Чекаєм, слухаєм, ридаєм.
Який діагноз? Чи є пульс?
Може змінити треба курс?

Народ у нас, як на трибунах,
Боліє, пиво п’є і курить.
Навпроти урядовці в ложах,
А щось не так, то Беркут зможе.

Цушка хворобу всі ми знаєм,
За Білоконем і Бакаєм
Росія-матушка ридає
І вірних дітлашків чекає.
5.06.2007р.