Баран Юлія народилася у селі Мельники-Річецькі Ратнівського району Волинської області в сім’ї лісника.
    Навчається на філологічному факультеті Волинського державного університету ім. Лесі Українки.

Дивне, тремтливе, притишене,
Ніжне, душевне, щемливе, просте,
З болем, сльозами пекучими змішане,
Щире, чутливе, буденне й святе.
Тепле, бентежне, жадане, благаюче,
Вічне й коротке, неначе життя.
Гостре, шалене, колюче, палаюче,
Мрії розкрилля і серце биття.
Лагідне, вільне, розквітле, чаруюче,
Ясне, вогнисте, чудне, мов у сні,
Горде, пречисте, журливе, хвилююче,
Перше кохання явилось мені.

     

Розкрилася земля у буйноквітті,
У літо вже по пояс забрела.
Цілує руки, літеплом зігріті,
Їй тихий червень ніжністю зела.
Торкає вітерець моє волосся,
І лащиться, і тулиться до ніг.
У полі жито молодим колоссям
На мить спиняє мій шалений біг.
Заплутавшись в густій зеленій сіті,
Ловлю твоє настирливе: «Зажди!..»
Розкрилася земля у буйноквітті,
Пахучі розливаючи меди.

  





             

Я – долею запалена свіча
В твоїх бентежно-лагідних долонях.
Ось вітер вже іскритися почав
Зірницями на чистих неба скронях.

Я так боюся: раптом догорю,
Зігрівши ніч, Душею спопелію…
О, не лиши жевріючу зорю:
Тоді я зовсім в іскорку змалію!..

Не загуби у сяєві мене,
Коли ця ніч ввіллється в ранок завтра,
Коли промінно-вранішним вогнем
Займеться в небі мого щастя завтра!..

Я долею запалена колись,
Аби в житті твоєму засвітитись.
Ти лиш не бійся щастям обпектись,
В моїх обіймах серцем загорітись.
  





              

Лечу у світ мелодією вітру,
Долаю час золотогривим днем.
І вже немов виходжу за орбіту,
І вже немов не в будень мчу – в едем.

Дарую слову дух від матіоли,
Від сонця – усміх, сльози – від дощу.
Його тобі на рушникові долі
Несу й боюся: раптом упущу?

  





               

Прийди… Хай навіть гніву грози
І зливи сліз не спинять. Це було…
Прийди… Хай утечуть морози,
Комусь на радість, а комусь на зло.

Зима зламає віхоли крило,
І скресне крига раптом поміж нами.
А ми туди, де квітне ще зело,
Повернемося мріями-думками.

І наше літо вип’ємо до дна
Уперше захмелілими вустами…
Бо що мені із того, що зима
Відлигою хлюпоче поміж нами?

  

Автор проекту: Гонта В.М.
Адреса: Україна
Миколаївська область м.Баштанка
Поштова адреса:virchi@yandex.ru,
Адреса сайту: virchi.narod.ru

Роботу над сторінкою розпочато 24 квітня 2006 року