Сергій Говда

Львівська область
місто Львів

Біографічна довідка


Від автора сайту:
!!!На сторінці використовується
Java та GIF- анімація!!! 

Обговорення творчості Сергія Говди на форумі

Зміст творів:

     Говда Сергій Васильович народився 14 грудня 1985 року, в місті Львів. Пише вірші коли почуття і емоції переповнюють та хочуть вийти на зовні. Музою цих почуттів є його кохана дівчина Надія.

КВІТКА

Ми зустрілися у гаю,
Коли ішов я по росі,
Мій погляд раптом зчарувало,
Тепло закладене в твоїй красі.

Ти була зовсім одинока,
Одна, одна на всій землі,
Перш ніж торкнутись, я вдихнув глибоко,
І через мить зірвав її.

О Боже! Що це я накоїв.
Здійнявся вітер у гаю,
Я вбив любов яку вона приносила,
Заради себе одного.

Тепер сиджу і дивлюсь в її очі,
А ти кричиш від болю і жалю,
Ти була квіткою в яскраві дні і темні ночі,
А стала моєю половинкою, якій кажу – “люблю”

 

ВІЧНІСТЬ ТИ І Я

Медвідь Надійці

Ти знаєш чим би я хотів зайнятись?
Сидіти разом із тобою, на березі ставка,
Кругами на воді цікаво милуватись,
Чого?, бо там є вічність, ти і я.

 

МРІЇ

Медвідь Надійці

Ти на квітковому бельгійському килимі,
А я у Львові коло темного вікна,
Але у мене все ще є надії,
Що у вісні прийдеш до мене ти одна.

Будем кохатись, як у літку на озерах,
Будем співати разом у вогня,
Двома серцями одночасно доторкатись,
Під звуки співу, нічного солов’я.

І вся ця мить триватиме вічно,
І ми щасливі будемо у двох,
Бо подолаєм ми дощливу нічку,
Бо з нами Бог, бо з нами Бог.

 

ЖИТТЯ ДЛЯ КОГОСЬ

Весь день я не бачив, не чув, не торкався тебе,
Цей день не є днем, він марно пройшов без потреби,
Для чого сьогодні сонце світило?,
І таючий сніг всі дороги водою помило?
Цей день не є днем, він пройшов без потреби.
Для чого живеш?, запитай ти у мене,
Почуєш у відповідь ти без вагань – “Для неї”,
А день цей для кого?, невже не для нас?
Сьогодні це точно, бо день без потреби.
А завтра???...

 

А ТРЕБА Б СОНЦЯ У НОЧІ

Ти не така як я,
Ти не така одна,
На половину в темноті,
А треба б сонця у ночі.

Я бігав все по колу,
А ти ховалася за чорну штору,
І спробуй зрозумій слова усі,
А треба б сонця у ночі.

Мені набрид цей темний колір,
І половинний образ долі,
Я не піддамся темноті,
А треба б сонця у ночі.

Я відгадав твої секрети,
На чисту воду, все і ти,
Дівчина із темноти,
З’явилась, як сонце у ночі.

Ти не ховайся в темноті,
Виходь й удаль пливи на кораблі,
За руку виведу, я поможу тобі,
А треба б сонця у ночі.

 

ХМАРКИ

Ах білі хмари, на ніжно голубому небі,
Легкі, пухнасті й вільні почуття,
Які летять у небуття.
І серед них нема турбот,
Ось там гармонія панує.
Хоч на хвилиночку мене на борт,
Візьміть! Ми потанцюєм.
Мої думки ви заберете,
Туди, туди у небуття.
А що ж назад ви принесете ???
Мішок турбот? А може ще й негод?
О ні! – “любов” ви прошептали,
І в ту же мить ви закохали,
І половину відібрали,
І знову ж тихо промовляли –
“знайди, знайди ту половину,
щоб стала ціла середина,
знайди гармонію не в нас,
а з нею, із половиною твоєю”
А де ж шукати підкажіть?
І в ту же мить,
Я народився на цей світ.
І ціль одна мого життя,
Знайти її ту половину,
Щоб стала ціла середина,
Но на землі я не людина,
Я біла хмарка, що шукає свою половину.
А ось коли знайдемо друг друга ми,
То створить Бог,
Нас закоханих обох,
І чоловіка і дружину.

 

ВЕСНА

Чому так сумно на весні?
Скажи мені.
Лиш за вікном усе радіє,
Все в сонці в квітах шаленіє,
А тут по іншу сторону весни,
Я шаленію від журби.
Я розіб’ю своє вікно,
Про це я мріяв вже давно,
Тепер в обіймах я весни,
Забув про довгі дні журби.

 





ПОВЕРНЕННЯ

Стук серця б’ється все частіше,
Як з кожним кроком наближаєшся до мене ти,
Душа кипить, і око сльози ронить все бистріше,
Бо найрідніша є для мене ти.

Бо є на світі вартовий,
Що може розлучити й звести,
Так от він звів нас й обдарив,
Шматочком часу, й хрестом, щоб несли.

Він є важким, а що ж подієш?
Будемо нести в майбуття,
А щоби було нам полегше,
На двох спинах, бо ти є я.
23.09.06

 





ПРО ОДНІ ОЧІ

Присвячується коханій Насі!
“Нехай в твоїх очах ніколи не загаснне
полум’я життя”

Не все то золото котре блищить,
Й не кожне золото приносить щастя,
Одне вбиває і ранить,
А друге огортає в казку.

Те золото що є в грошах,
Вже сотні літ купається у крові,
Але є інше що в твоїх очах,
Воно дає надії, тим що в полоні.

В таких очах живе цей божий світ,
У них вміщаються всі океани,
Не дай очам втомитись хоч на мить,
Бо ти на світі є така єдина і кохана.
02.09.06

 

ДАЙ БОЖЕ

Дай Боже мені ще трішечки сил,
Щоб зміг подолати себе,
Увесь негатив розтерти на пил,
І цим заслужити тебе.
Бо ти допоміг мені стати з колін,
Ще й серце моє розпалив,
Тож вдячний тобі, всім серцем своїм,
Лиш сили подай, лиш сили подай!
07.09.06

 





ТРІСТАН ТА ІЗОЛЬДА

Очі і обличчя покоряють темряву віків,
Але світло сердець веде нас в темноті,
Де нам знайти привіт (відповідь) своєму коханню?
Як перемогти холодні вітри?
Життя без кохання мені непотрібне тепер,
Але знай, будемо разом завжди.
24.10.06

 

НАДІЯ СОЛІДНА

Вже в котре себе я питаю,
Чому я наївний? Невже бо кохаю?
Ловлю я цей світ своїми руками
А він весь колючий і боляче ранить.

У картах життєвих, я правил не знаю,
Я дурень із дурнів, невже бо кохаю?
Мене ти дитятком малим називаєш
Бо я є наївний і палко кохаю.

Ми поміняємось ролями знову,
Усі актори стануть на місця,
Почнеш ти прагнути, обійм, тепла, любові
З’явились сльози щастя на очах.

Я плачу, я плачу, а очі сухії,
Де сльози хлопчачі? Де ділися мрії?
Втопилися в смутку, і сліду не видно
Подай свою руку Надія солідна.
25.06.05

КОХАННЯ, ВІРА І НАДІЯ

І знову сумно мені стало,
Забився в кут і тишину,
А збоку сонце засіяло,
Але не весело мені.

Моє життя було недовгим,
Було у ньому сміх і горе,
Бувало день – година,
Коли ніхто не кинув камінь в спину,
А було, що годинник зупинився,
Коли в душевну рану смуток вбився.

Але усе життя я мріяв,
Що в ту сумну хвилину,
Відчую поруч я людину,
Що біль уб’є і смуток змінить,
Кохання, Віра і Надія
12.03.05

ТИ ЗРОЗУМІЛА

А ти полюбиш мене пізно,
Пішов за вітром по горам,
І оглядатися не стидно,
На шлях ясний к твоїм очам.

Ти свої очі опустила,
І просячи кричиш у слід,
Що ти нарешті зрозуміла,
І закохалася до сліз.

Ти хочеш ласку відчувати,
Почув, я в далені,
Ти будеш ніжно цілувати,
Тепер король сидить в мені!

Але в горбистій далені,
Дивлюсь, я з висока,
На твої очі просячі -
Мене любити,
Та вибирати буду я,
А ти лише просити.
29.05.03

ВІДСТАНЬ

Дорога довга і важка,
Веде мене до мого царства,
Там моє місто рідне,
Кохання там моє живе.

Я їду, щоб тебе зустріти,
Дістати квіти з за спини,
Обняти сильно і шепнути,
Тебе я більше не пущу.

Ти в мому серці пташкою літаєш,
Ти в полі квіткою цвітеш,
Я про тебе мрію і бажаю,
Коли до мене ти прийдеш.

Ця клята відстань глушить серця крик,
І очі хочуть бачити не в сні,
Тебе одну солодку мов той сік,
Не погорди і поцілунок дай мені.

Побудьмо разом, ще одне життя,
За руки сильно тримаючись,
Кохаймо разом, хай буде так!
Щоб руки не розірвались.
23.08.05

ТЕПЛО

Дивись, он сонце з за землі встає,
Своє тепло природі віддає,
У квіточки пелюсточки відкрились від тепла,
Травичка, й все до неба потягнулось,
Який прекрасний ранок для життя,
Кругом любов, тепло й гармонія панує,
Та не для мене це просте буття,
Бо в того в кому бачу я тепло, - тепла бракує.
І тягнуся до нього тільки я,
Бо тепло є тобі, й воно тобі не треба,
“Кохання зайве для життя,
Воно, лише потреба.”
Щоб кинутись в обійми, треба ураган,
Поцілувати, - лише серед болота,
Все це життєвий є капкан,
Бо робиш з кохання, ти роботу.
Для мене сонце це і є любов,
Що з ранку пестить, обіймає, й будить,
І сил дає, щоб шлях пройшов,
Та ти мене не любиш.
Дивись, он сонце з за землі встає,
Своє тепло природі віддає.

P.S: Все закінчується Любов’ю
14.10.05

НАСЯ

Душа кричить, а очі плачуть,
Бо хочу я вуста твої гарячі,
А з ними руки бандуристки,
І очі гарні мов намисто.
Як міг забути про дзвін-голос,
Що звук дає як в полі колос,
А ще й волосся шовковисте,
Немов осінній парк в листочках золотистих.
А стан дівочий...мов в богині,
Він розум мій забрав до нині.
Але от серце, найгарніше,
Бо ти Надіє, наймиліша.
15.08.06

АГОНІЯ

Ви бачили колись людину?
Яка поділена на половину?
Нема там радості, тепла лиш біль.

І сльози що течуть рікою,
І сила падає зі мною,
Висушують мене що мить.

Лише вогонь в середині палає,
Той що взаємності чекає,
Не маючи її ранить.

Вогонь горить, а я горджуся,
Що зміг його я, зберегти!
12.01.07

А ЧИ НЕ КРАЩЕ БЕРЕГТИ???

Як довго Бога я просив,
Ще в ті часи коли я жив,
Самотній, немічний і біль.
Я випросив тебе для себе,
І запалилось щастя в мене,
А де тепер ми є ???
І так на світі цім добро зникає
Для чого ж бігати кудись?
А чи не краще берегти???
Хіба ж тварини ми якісь,
Що полюбили трішки й втікли,
До когось іншого любить...???
12.01.07

Автор проекту: Гонта В.М.
Адреса: Україна
Миколаївська область м.Баштанка
Поштова адреса:virchi@yandex.ru,
Повна адреса сайту "Анумо знову віршувать!"
www.virchi.narod.ru

Роботу над сторінкою розпочато 25 серпня 2006 року