Олександра Міхасюта

Чернівецька  область
місто Чернівці

Біографічна довідка


Від автора сайту:
!!!На сторінці використовується
Java та GIF- анімація!!! 

Зміст творів:

     Міхасюта Олександра  Вікторівна народилась у 1981 році в місті Чернівці. За освітою історик. Улюблена справа та водночас робота -  компіютерний дизайн.

Ти, мабуть, більш ніколи не стрінеш мене.
Не подивишся палко у очі.
Та чи швидко кохання моє промине,
Як минають у мить літні ночі?

Та хіба я зумію навік позабуть
Твоїх карих очей дивну силу?
І, мабуть, вже не зможу, не зможу, мабуть,
Увійти в життєрадісну жилу...

І, можливо, пройде кілька років чи днів
І впізнаю тебе межи люди.
Посміхнусь... А ти пройдеш крізь мене без слів,
Чорним пензлем закреслиш етюди.

І тоді я подивлюся тобі у слід
Й очі карії твої згадаю...
І відчую, що в серці не кров вже, а лід...
І відчую, що я замерзаю...
 

МАРГАРИТА

Вітре дуй, дуй сильніше, розвій мої коси!
Обійми мене міцно й від землі відірви!
Лоскочи моє тіло, лоскочи мою душу,
Ніжним подихом хутко одежу зірви!

Понеси мене, вітре, над міськими дахами,
Закрути мене в танці під світлом зірок,
Ніби джина, що в лампі томився роками...
І завий з жалем й люто, мов велетень-вовк!

Подивись, вітре, вниз: все таке іграшкове!
Іграшкові і люди і їх почуття...
Лиш мені вмить відкрився цей подих свободи,
Лиш у мене є справжні тепер відчуття!

Я лечу... Чи я жінка ще або ворона?
Ні... Згадала! Я – відьма! Божевілля якесь...
Чи це дійсно реальність, або ж я просто сонна?
Так, я – відьма! Це – кара або вища честь?

І не сорому в мене нема, і не жалю,
І не суму за тим всім, від чого втекла...
Вільне серце і тіло кричать: „ Я кохаю!”...
Будем разом, мій Майстре, навік! Обіцяю!
Це тепер заклинання! Не просто слова...
 

Десь в куточку душі нове сонце зійшло,
І під ранок нічна згасла свічка...
Все вчорашнє минуло й назавжди пішло,
Лиш у серці зосталась криничка –
Через неї лежить шлях моїх відчуттів,
Майбуття що єднає з минулим.
Лиш пройшовши цей шлях
дивна міць давніх слів
Знов охопить мене і розчулить...
 

ПРИВИД З МИНУЛОГО

І поллється на нас синьогривий дощ,
З дрібних крапель народиться злива!
І відчую себе дивним привидом:
Трохи злим – і від того щасливим!

З парасолями буду я гратися,
Най гадають, що бавиться вітер,
Божевільно в волоссі купатися,
На уламках гойдатися літер...

А коли по набриднуть ці пустощі,
Просковзну крізь фіранку до тебе.
Й дивний спалах охопить всі нутрощі,
І забуду на мить я про себе...

І, прийшовши до тями шукатиму
Твої очі в занедбаній хаті.
І знайду їх там, де й чекатиму
Їх знайти... у маленькій кімнаті...

...Ти стоятимеш і дзвонитимеш
До тієї, яку ти кохав колись...
Не додзвонишся - і куритимеш,
і заплачеш ти... Та уже без сліз.
 

Автор проекту: Гонта В.М.
Адреса: Україна
Миколаївська область м.Баштанка
Поштова адреса:virchi@yandex.ru,
Повна адреса сайту "Анумо знову віршувать!"
www.virchi.narod.ru

Роботу над сторінкою розпочато 11 серпня 2006 року