Еліна Свенцицька

Донецька область

Біографічна довідка

Матеріал для сторінки надіслав відвідувач сайту
"Анумо знову віршувать!",
поет Володимир Вакуленко


Від автора сайту:

!!!На сторінці використовується JAVA- та GIF- анімація!!!

НА ГОЛОВНУ сторінку сайту української поезії

Зміст сайту української поезії


 

Зміст:
 

Це нічого, нічого, це перший рядок...

Білий лікар, білий лікар...

Оце кінчаються щаблі...



    Еліна Свенцицька народилася 1960 року в Самарі. Закінчила філологічний факультет Донецького національного університету. Доцент кафедри філології. Пише прозу російською мовою, вірші – українською.

 

Це нічого, нічого, це перший рядок,
Та вже другим рядком затамовано подих,
Наче хижі твої поцілунки на сходах,
Де лунає, лунає, лунає мій крок.
І це п’ятий рядок, мабуть, не розповість
Про вологу життя, про болючу і світлу,
Та нехай буде дощ, та нехай буде сніг,
Щоб на восьмий рядок не забракло повітря.
Розчини мою Душу, хай буде сліпа,
Дощ сліпий і стоїть, наче горе, стіною,
Аби останнє ось цього рядка
На долонях чужих стало голкою злою.
Загубилась голка між листя і снігу,
І немає цій згубі загубленій краю.
І скінчила нарешті четверту строфу,
І що далі робити не знаю.

     



Білий лікар, білий лікар,
Що ти робиш серед ночі,
Серед сну, що тягне очі
Ночі чорна череда?
Наче в місячному сяйві
Корабель, що потопає, -
Та кімната, де стоїш ти
У куточку як біда.
Білий лікар, білий лікар,
У четвер, як завжди, дощик,
Ясна п’ятниця настане
Після дощику в четвер.
Що життя у цьому світі?
Та ганчірка на мотузці,
Б’ється, кидається, п’яна,
Хто б її нарешті здер.
Білий лікар, білий лікар,
Ти схилився наді мною,
Я ж лежу така твереза,
Що аж нудить. Ми такі –
Стогін темряви не чули,
Світла біль не відчували,
На землі життя збирали
По зернині. Мов птахи.
Мов птахи, всю ніч не спали.
Мов птахи, всю ніч летіли,
І вино лилося в очі,
Очі плакали вином.
Під дверима цього світу
Ні зернини не просили,
Тільки слухати несила
І не можна зупинити
Цей жорстокий метроном.






Оце кінчаються щаблі,
А треба вгору, вгору, вгору.
А ти, коханий, у землі,
Її ніхто не переоре.
Навколо смертної межі
Пустельний вогник запалає…
О бідний, бідний друже мій,
Чому так моторошно в раї?
Чому так моторошно там,
В солодкому блідому світі?
В блідих солодких кольорах
Чому так моторошно жити?
Там тільки марева сирі,
А в маревах примари хитрі.
Стоїш на обрії не ти,
А кущ, притиснутий до вітру,
І Душі жалібні рослин
Землі, яку нам обіцяли.
Закінчується далечінь,
А треба далі, далі, далі.




НА ГОЛОВНУ

Зміст


Автор проекту: Гонта В.М.
Адреса: Україна
Миколаївська область м.Баштанка
Поштова адреса:virchi@yandex.ru,
Адреса сайту: virchi.narod.ru


Роботу над сторінкою розпочато 30 квітня 2006 року



Hosted by uCoz