|
|
|
 |
БІОГРАФІЯ |
|
 |
Медведчук Анастасія
Андріївна народилася 27 серпня 1989
року. Проживає в м. Києві.
Закінчила Український гуманітарний ліцей Київського
національного університету імені Тараса
Шевченка. Навчається на другому курсі
Інституту журналістики КНУ ім. Т.
Шевченка за спеціальністю –
журналістика.
Вірші пише з самого дитинства і тільки тоді, коли
хочеться і коли почуття б’ють через
край.
|
 |
ЗМІСТ |
|
|
|
Повернись, коханий, я
благаю...
Як будем далі разом – я не уявляю...
Коли ти не зі мной – зірки не сяють...
|
 |
ПОЕЗІЯ |
|
Повернись, коханий, я благаю!
На колінах я перед тобой стою.
Без тебе – не живу, лиш проживаю,
Але любов не можу вбить свою.
Вже третій місяць я не бачу світло,
Вже третій місяць я ридаю уві сні…
Та й іншим стало дуже вже помітно,
Що ти один назавжди весь в мені.
І жить не хочу я, коли тебе немає,
Безглузді стали всі чужі слова,
Людей навколо я не помічаю,
Але любов… вона ж іще жива.
Вона жила, живе і буде жити!
Вона не скаже нам з тобою прощавай,
І не дозволить інших полюбити,
Бо зрада перейде тоді за край…
Давай почнемо знову все спочатку!
Ми зможемо поріг цей перейти!
А про сварки і сльози навіть згадку
Я не дозволю у життя нове внести.
Невже ти більше не любиш? – Я не вірю!
А як забув – то знову все згадай:
Як приїжджав до мене ти у Київ,
І як були удвох – навколо бачив рай.
Не відмовляй мені – тебе я прошу!
А як відмовиш – то назавжди вб’єш,
І жити назавжди я перехочу,
І ти мене ніколи не знайдеш…
Як будем далі разом – я не уявляю
Ти кажеш любиш,
проживеш зі мною все життя
скажи навіщо: іншу ти голубиш?
Невже настільки низькі твої почуття?
І що робить мені надалі – я не знаю…
Боротись, плакати, ридать чи вже вмирать?
Та у душі надію я плекаю,
Що більш її ти не захочеш знать.
Я виборю тебе, я переможу
Адже любов – не лише секс й слова
І я тобі у цьому допоможу
Ти зрозмуієш: що в тебе лише я одна.
Поглянь тверезо на її персону
Без дії алкогольних відчуттів
Вона ж бо зажене тебе до гробу
Дурна, ой вибач, сука без надій.
Без мрій, переконань і цілей,
Примітивна, неосвічена шпана
Чому ж скажи мені мій милий,
Ти так впиваєш всю її , всю до кінця?
Протри ці очі, змий же з них оману?
Що візьмеш з неї сифіліс та СНІД?
І не побачиш ти її з екрану,
Бо вона не залищить по собі яскравий слід.
Школярка, петеушниця, страшненька!
Ну що тобі її пусті слова!
Вона ж тобі, геть зовсім не рідненька,
Вона дурна, дурна і знов ще раз дурна…
Зі мною буде в тебе світлеє майбутнє,
Я зроблю все- і навіть більш заради нас
Ми не замерзнем поряд навіть в грудні
Кохання наше переможе час!
Коли ти не зі мной – зірки не сяють,
Не плаче соловейко у гаю,
Дівчата хлопців палко не кохають
А я тебе сильніш іще люблю…
Ось так минатимуть всі наші роки…
Один чи вісім, десять, може, п’ять…
Колись не знала я , що ти жорстокий,
І не дозволиш знову полюбить!!!
|
|
Будемо
вдячні за нові теми на інтерактивному модулі:
ритмічна Українська Поезія, молода українська
поезія, село українською до цілого Світу,
софт-поезія, сучасна українська поезія рідного
краю, учнівські фестиваль-конкурси української
поезії, сучасна українська фантастична поезія,
духовні орієнтири сучасної української поезії,
що нового в українській поезії,
південнослов'янська народна поезія, українська
поезія у Греції, українська поезія у всесвітній
мережі Інтернет, чи є спадкова хвороба
української поезії, про Українську поезію, люблю
Україну, українська поезія чеською мовою:
продовження традиції. Дякую |
|
|
