БІОГРАФІЯ

    Шевченко Тамара Володимирівна народилася 14 березня 1969 року в с.Суворівка Новоодеського району Миколаївської області.
(далі - автобіографія)
    У 1992 році закінчила Миколаївський державний педагогічний інститут за спеціальністю українська мова та література.
    Чотири роки працювала вчителькою народознавства та української мови в селі Явкине Баштанського району. Це село мені стало дуже рідним, бо там народився мій син, там я знайшла багато друзів і, взагалі, багато чому навчилася.
    Потім у рідному селі Суворовка працювала завучем з навчально-виховної роботи та вчителькою російської мови. Роботу свою дуже любила.
    Доля закинула мене до Італії у 2002 році. Тут росте мій син, ходить до школи, має багато друзів. Я в Італії переробила багато робіт, знову почала вчитися, спершу на різних курсах, а потім в одному із учбових закладів на вечірньому відділенні. Хочу багато встигнути та досягти, а для цього потрібно краще знати італійську мову. Нещодавно почала працювати Міжкультурним Посередником. В обов'язки людини цієї професії входить: допомога дітям українців, які приїхали до Італії та не знають мови, хворим іноземцям у лікарні (багато наших іноземців не ідуть до лікаря, бо не можуть розказати про свої проблеми), проведення свят, присвячених Українї, вечорів, зустрічей.

СМОРОДИНА     ІЗ МАМИНОГО САДУ В чужім краю моя смородина росте, Я гілочку привезла з маминого саду. Весна прийшла і знов вона цвіте Серед фурми, оливи, винограду. Ми поріднилися із нею назавжди, Пустили корені, та ягідки чорніють... Хоча на смак солодкі, запашні, Вони про сад матусин завжди мріють. Щовечора до неї я іду Поговорить про радості й печалі. Моя рідненька, в щастя і біду Не покидай мене, я буду і надалі Плекать тебе, мов те мале дитя, І будуть пиріжки нахвалювать сусіди. А ти цвіти у новому саду, Щоб нас з тобою обминали біди. Я ШУКАЛА ЩАСТЯ Я шукала щастя дорогою довгою За Дніпром, за Дунаєм, за Волгою, За горами, лісами й долинами, І роки мої в пошуках линули... Я шукала стежками забутими, На дорогах, журбою закутаних. Йшла вперед, хоч не раз спотикалася, Та знайти його все сподівалася. Час минав і була я знесилена, Більше в щастя своє вже не вірила, Відпочити в гаю зупинилася: Не повірите - щастя з'явилося! "За тобою, повір, все я гналося, Вслід гукало, догнати старалося..." То ж якщо ви теж щастя шукаєте - Озирніться, його ви впізнаєте!"   ЧИ МЕНІ ЗДАЛОСЯ... Неба ясна просинь Розпустила коси, Всю траву зім'яла, Юність пригадала... Чи мені здалося? Терпкий запах листя, Ягідне намисто, Відцвітають квіти, Підростають діти... Осінь дуже близько. Чарівнице осiнь, Жартувати досить! Фарби всі змішала І розмалювала Ти моє волосся...