| |
опублікувати один вірш, який буде додано
в, додав до нього кілька власних зразків, ставлюся до ідеї розміщення віршів
easy poem for reading or study by heart
the poems are added, texts of songs, and some literature
it is taken by the poems of some poet, the poems were added, Poems by
Ukrainian, This poem gave out me very wonderful,
I will Add to the week-days of pepper, to begin Poems and songs from a poem
reading from the poem, the poem Manner of speaking
is the intonatsiyniy type of poem, Poems, of course, the Ougorscomovni poems
were not almost written poems of Vasiliy,
the Native edge in the poems and songs, Added two Ukrainian-language
collections of poems gave out collection of the poems,
every type of poems, we can add them in the form of list to add three poems,
that can be written, to Add a song will be
рядки з віршів східного мандрівного поета
Різнокольорові вірші, Розмістити свої вірші, Авторка збірки віршів
to publish one poem which will be added in, added a few own standards to him,
I behave to the idea of placing of poems
on lines from the poems of east travelling poet
Varicoloured poems, to Place the poems, Author of collection of poems
стихотворений выдал сборник своих
стихотворений, каждого типа стихотворений, можем прибавить их в форме списка
прибавить три стихотворения, что может быть
this you you name the poem, Poems and only poems
To add three poems, that can be written as in classic style not
easy poem for reading or study by heart
це ви називаєте віршем, Вірші і тільки вірші
Додати три вірші, що можуть бути написані як у класичному стилі
не легкий вірш для читання чи вивчення напам'ять
додано вірші, тексти пісень, і деяка література
захоплений віршами якогось поета, додали вірші, Вірші українською мовою,
Оцей вірш видав мені дуже файним, Додам до буднів перцю, Вірші та пісні з
поеми
почати читання з вірша, Говірний вірш - інтонаційний тип вірша, Вірші,
звичайно, майже не писалися
опубликовать одно стихотворение, которое будет прибавленный в, прибавил к
нему несколько собственных образцов, отношусь
к идее размещения стихотворений на строки из стихотворений восточного
путешествующего поэта
Разноцветные стихотворения, Разместить свои стихотворения, Автор сборника
стихотворений это вы называете стихотворением, Стихотворения и только
стихотворения
Прибавить три стихотворения, что может быть написан как в классическом
стиле не легкое стихотворение для чтения или изучения наизусть
прибавлены стихотворения, тексты песен, и некоторая
литература
Угорськомовні вірші вірші Василя, Рідний край в віршах і піснях, Додав дві
україномовних збірки віршів
видав збірник своїх віршів, кожного типу віршів, можемо додати їх у формі
списку
додати три вірші, що можуть бути написані, Додати пісню
буде наповнений світлими віршами, деякі з найкращих віршів української
поезії, покладені на музику, проаналізували декілька віршів |
|
| |
| |
Герої - завжди у путі. Героїв путь тяжка.
Я - не герой. Нема меча. Нема вказівника.
Нема коня. На своїх двох. Під п`ятами - вогонь.
Ковтаю пил. Нема плаща. Дорога - Бог боронь.
Сто роздоріж. Немає мап. А ну, куди звернеш?
Підеш ліворуч - пропадеш. Праворуч - пропадеш.
Іду. Бреду. То зійде день. То западе пітьма.
Немає вірного путі. Супутника нема.
Нема ні двору, ні корчми. Ні де перепочить.
Іду. Бреду. Ковтаю пил. І навіть пил болить.
Я вже сто сорок пар чобіт стоптала на шляхах,
Сто сорок посохів міцних зламалося в руках.
Вже стільки пройдено стежок! А скільки ще лежить!
Іду. Бреду. За кроком крок. І навіть крок болить.
Сто сорок тисяч перехресть розшарпують всебіч.
Сто сорок тисяч роздоріж іще готує ніч.
Куди іти? Який мій шлях? Якою із стежин?
Є сотні тисяч манівців, а мій - лише один.
Іду. Бреду. Куди? Куди? Нема вказівника.
І роблю вибір кожну мить, і кожна мить гірка.
Іду. Бреду. За кроком крок. Героїв путь тяжка.
Я - не герой. Іду вперед. Я просто не така...
СНІГ
Він був білий, аж різало очі.
Ще з неторкнутими крильми.
Домішали піску. В клоччя.
І сміття. Щоби став як ми.
Нарешті вечір. Всі буденні справи
Я, мабуть, на наступний день залишу.
Ображено холоне кава.
П`ю тишу.
БРАТОВІ
Ти їдеш. Укотре. Життя нам диктує умови.
І будуть короткі листи, фотокартки, дзвінки.
Укладений з пауз шаблон - телефонні розмови.
Короткі візити. І відстань. Короткі гудки.
Коли ж це ми виросли? Вчора іще, пам`ятаєш...?
Мовчить винувато, не знає сімейний альбом.
Отак закрутилось - і раптом - завжди поспішаєш.
Мені і не снилось... А врешті, не снилось обом.
Закрутить. Підхопить. У кожного своя дорога.
Частішають паузи. Глибше затягує в нетрі.
Що, вже...? Ну, удачі. Давай проведу до порогу.
А відстань це відстань. І тут не лише кілометри.
Я тут. Я - тут. Я - мовчки, люто - тут.
Пусті слова, пусте життя у жмені.
Це - якір мій - оце намисто з пут,
І кожен подих спалює легені.
У заметілі снігу з пустоти
Нам видається: йдемо навпростець.
Нам так до болю хочеться іти
Під тихий перестук живих сердець.
Нехай, нехай!.. Аби ще тільки крок..!
Іще відстрочку - рік чи п`ять хвилин...
Я падаю угору до зірок
У завірюсі спорожнілих днин.
А восени я згадую тебе,
І шелестять барвистих згадок жмутки.
Весною не до того, а тепер
Ворожу на пелюстках незабудки.
Ці спогади не витре жоден час –
Яскраві барви з присмаком цикути.
Не зовсім правда – те, що було в нас –
А тільки те, що в нас могло би бути.
А хочеш правди? Жодних «нас» не було.
Не любиш-любиш… Втім, яка різниця?
Барвисті згадки сірого минулого –
Така безжально-синя птиця.
А в`яла осінь струшує листки,
А я ворушу спогади мажорні,
І тихо облітають пелюстки.
Барвисто-сірі. Синьо-чорні.
Тремтять дороги. Колія кричить
Шалілими колесами вагону.
Цей потяг мчить.
Метал скавчить,
Звіряючи жалі перону.
Перон мовчить.
Він бачив все, він пережив війну.
У зморшках колій застигає час.
Цей потяг – що? Півспалахом війнув
І згас.
А ніч як фатум. Ліхтарі ячать.
Всі люди розбрелися: хто?.. куди?..
Перони знають, та вони мовчать,
Набравши в рот печалі, як води.
Ми зводимо вівтарі.
Ми палимо фіміами.
Сузір`я старі-старі
Горять і вмирають з нами.
І тлієм з останніх сил
Жертовним опалим листом.
А вітер розвіє пил
Свистом.
А дим сизо-сіро, просинню,
Клубочиться над полями.
Ваш вихід, маестро осене!
Реквієм журавлями.
І тільки в пору падолисту,
Як сни шурхочуть криноліном,
Уперше бачиш ясно й чисто:
Усе це - тлінне.
Нас сотні тисяч. Нас мільйони.
Мурашник. Рій. І стоголосся.
Світ спить, а ми – його міньйони –
Йому снимося.
Ми пройдем тінями від тіні,
Недолюбивши, не пізнавши,
В холодні подихи осінні
Впавши.
Минають бачення пророків.
Усе забуте. Все поснуло.
І через сотні тисяч років
Ми скажем:
Було.
Просто сумніви згризли сувій.
Ну, душу, як твоя ласка.
І не треба мені ні похвал, ні хули.
По-одній, по-одній
Я усі переміряла маски
І купила усі. Бо усі підійшли.
Відривала від себе шматки – і ліпилась монета.
І платила рахунки, і доброю була ціна.
А у п`яному танці все швидше крутилась планета
Захмеліла від волі і, може, іще від вина.
Розперезався вітер – і кинув презирством у вічі.
Бо чого би іще отак обпікало щоки?
І чого це раніше здавалось, що всі ми – вічні?
І щоб хоч не так страшно – уголос рахую кроки.
Я би просто спинилась – якби то дозволено стати.
Я би більше молилась, бо зараз немає часу.
Ні благань, ні проклять.
Була б лицар – то я би сміливо поправила лати.
Ну а так – я не зовсім рівно вдягну гримасу.
Просто руки дрижать.
СНІГОВА КОРОЛЕВА
Що лишається королеві? Крихта гордості – скалка льоду.
І спокійні – як смерть – покої. І крихка – як крижина – тиша.
Заблукалі вітри обіцяють назавтра погоду.
Ні, напевне, обдурять, як та, що людського роду,
Та, що вкрала у мене єдине - і наймиліше.
Ну, хіба би не був він щасливий моєю зимою?
Я хіба не біліша від снігу щонайбілішого?
Мій він, чуєш? Він – мій. Він найперше украдений мною.
Він же сам захотів, він же сам!.. Не тебе – більшого.
Він же сам вибирав свою вічність, він вибрав сам!
Що ти знаєш про вічність чи вибір, дитино Єви?
Не розказуй мені – я не вірю людським казкам.
Ти йому розкажи і правдивим своїм небесам,
Як судила обох - на догоду своїм зразкам.
І як вкрала кохання у Білої Королеви.
ОСТАННЯ ЄВА
Зав`язати у вузлик нікчемне нажите добро:
Кілька усмішок, кілька удач і розваги словами.
Ще найперший Адам не хотів віддавати ребро.
І минають віки. А ніщо не змінилось, Адаме.
Я свій клуночок-вузлик-надію зібрала сама.
Вимагати у Бога побільше тепла? Терпіння?
…І кидала монету. І випала - Колима.
Врешті-решт, чи не байдуже, де починати спасіння?
Що ти хочеш, Адаме? Зі мною – мої гріхи?
Вже не шкода тобі для мене одне реберце?
…Та гординя – мій гріх – все роздмухує темні міхи…
Мало. Мало, Адаме. Тепер мені треба серце.
Я візьму тільки вузлик – в руки. На плечі – душу.
Будуть довгі дороги у поросі і смолі.
Не на прощу, не на спокуту, а просто – мушу.
В цю найдовшу дорогу крізь кожне із кіл Землі.
ДО ПИТАННЯ НЕПЕРЕКЛАДНОСТІ
Цей найперший переклад: себе – на тісні слова.
Де узяти пташину легкість пісень на «ти»?
Кожне з тисячі слів – як незамкнена в коло крива.
Кожна з тисяч думок – як незамкнені в Всесвіт світи.
Не жбурляй мені штампи обгризених слів і фраз,
Не мовчи, бо мовчання вже стало пустим і стертим.
Я сказала б тобі. Я сказала би вже не раз.
Але як перекласти на мову, життя і час?
А тобі не почути. Бо чути – дано відвертим.
Врешті, що це я? Може, це зовсім не наша вина?
В цьому плетиві слів – лабіринти і злі шаради.
А між нами – стіна, кришталево-скляна стіна
На три кроки мовчання і на чотири – зради.
…І мовчала до ранку. І стала – морська піна.
|
нему несколько собственных образцов,
отношусь к идее размещения стихотворений на строки из стихотворений
восточного путешествующего поэта Разноцветные стихотворения,
Разместить свои стихотворения, Автор сборника стихотворений это вы называете
стихотворением, Стихотворения и только стихотворения, Прибавить три стихотворения, что может быть написан как в классическом, стиле не легкое стихотворение для чтения или изучения наизусть, прибавлены стихотворения, тексты песен, и некоторая, литература, Угорськомовні вірші вірші Василя, Рідний край в віршах і піснях, Додав дві
україномовних збірки віршів, видав збірник своїх віршів, кожного типу віршів, можемо додати їх у формі списку, додати три вірші, що можуть бути написані, Додати пісню
буде наповнений світлими
|
