Мета створення "Анумо знову віршувать!" - сайту українських віршів та прози

З ЛЮТОГО 2007 року розпочав свою роботу наш новий сайт поезії та прози

Мета даного проекту - ознайомити Вас із найкращими здобутками української поетичної спадщини, з українськими Апостолами Правди і Науки - поетами-класиками, а також з поетами, котрі ще невідомі широкому загалу, проте їхні твори заслуговують на визнання та повагу.

Поезія - це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.
Л.Костенко

    Якщо казати про захоплення віршами, цей період в моєму житті почався два роки тому, тобто у 2002 році. Якось вдома я в котрий раз переглядав батьківську бібліотеку в надії, що знайду художню книгу для корисного проведення вільного часу. Та не судилося. І це добре.
    До моїх рук потрапила поетична збірка І.Муратова. Прочитав один – сподобалося, другий і третій – теж (хіба може бути так, що можуть вірші подобатись? Та ніколи!). Мені знову й знову хотілось гортати сторінки цієї чудової книги! Переглянувши всі вірші, частину з них я переписав до окремої збірки, частину (а це найкращі) вивчив на пам’ять.
    Так з творчості І.Муратова почалось моє захоплення поезією. Далі я почав цікавитись творами інших авторів, але з однією умовою – тільки вірші, написані на українській, рідній мові (далося взнаки навчання на історичному факультеті, а може й історичне прізвище)! Якщо хтось має сумніви, що з творчістю поетів треба знайомитись тільки на рідній мові, то нехай перегляне поетичні доробки Михайла Лермонтова, Івана Буніна. Мені іноді так здається, що переклад навіть кращий, а ніж оригінал.
    Звичайно, пріоритетними у мене були й залишається вірші, які присвячені нашій багатостраждальній неньці-Україні. Тут допомогли мені і допоможуть вам вірші Тараса Шевченка, Василя Симоненка, Василя Стуса, Олександра Олеся...
    У справах кохання, безперечно, дадуть розраду вірші Павла Грабовського, Івана Франка, Осипа Маковея, Михайла Старицького, Кесара Білиловського, Дніпрової Чайки, Олени Пчілки.

Страшні слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька причаїлись,
коли не знаєш, з чого їх почать,
бо всі слова були уже чиїмись.
Л.Костенко

Вивчаючи українське поетичне слово, я змінив своє ставлення до творчості багатьох поетів. Так і хочеться сказати всім словами Ліни Костенко: „шукайте цензора в собі”, „не треба думати мізерно” і насамкінець „митцю не треба нагород, його судьба нагородила. Коли в людини є народ, тоді вона уже людина”.

В житті петляючи по-лисячи
Суєтно ради суєти,
О, скільки їх, на римі висячи
У вічність хтіло увійти.
А він, Кобзар, з простої звичності
Будив глибиннії ключі
Й простяг робочу руку Вічності
Життям народу живучи.
І.Муратов

Мені так здається, що твори певного кола поетів, варто починати вчити не у школі, а після здобуття деякого хоч і мінімального, життєвого досвіду. Іноді хочеться по-шевченківському сказати:

І день іде, і ніч іде.
І, голову схопивши в руки,
Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?

Перш за все я прагнув створити у місті Баштанка клуб любителів поезії. Приміщення люб’язно надали працівники місцевої бібліотеки. При чому безкоштовно. Дав об’яву в місцевій газеті, але ніхто (окрім однієї людини) до мене не звернувся.
Мета створення клубу – ознайомлення з найкращими зразками поетичної спадщини України, обговорення поетичних новинок, висвітлення результатів творчої діяльності в місцевих комунальних ЗМІ. Я планував разом з членами клубу запрошувати на засідання відомих поетів краю, по можливості з Миколаєва, а може і далі!

    Друга спроба активізувати поетичне життя Баштанщини – оголошення конкурсу „Моя Україна”.

    Дійсно, вірші потроху почали надходити як мені, так і до редакції районної газети „Голос Баштанщини”. Та знову, мої плани до кінця не були вирішені. Місцеве керівництво хоч і не було проти проведення конкурсу та фінансової підтримки мій проект не отримав (можливо дався взнаки виборчий 2004-й рік), адже я оголосив цей конкурс до річниці Незалежності України з потаємною ціллю – можливо дадуть кошти на випуск збірки. Ні, не судилося.

    Третя спроба (в цей час я вже займався розробкою веб-сторінки) – "проштовхнути" ідею поетичного клубу та створення збірки віршів місцевих авторів до міської громадської органзіції „Наше місто”. Та тут я не отримав відповідної підтримки на громадських слуханнях.

    І, нарешті, четверта спроба - створення веб-сторінки, як ви самі бачите, була успішною.
    Переваги тут певні є: діє тільки моє натхнення, на мене ніхто не тисне, не „форсує” події. Налагодились дружні стосунки з багатьма поетами України, Польщі.

    Маю надію, що проект буде розвиватись і надалі.

    Якщо у Вас є віршовані твори, власні чи ваших рідних, друзів або знайомих, неодмінно надсилайте їх для публікації на сайті!

Роботу над сторінкою розпочато 14 січня 2005 року