М. Черняхівський
Біографія
Глибокий плуг пройшов полями Єдиний знав я перше спів
Музика мови, світ очей Час один кохання чарам
Що найкращі наші роки Як фіалка, ти вродлива
Глибокий плуг пройшов полями
Моєї тихої душі,
І впали в слід йому стеблями
Квітки, щоб вмерти у глуші.
Зійшла зоря. В яснім покрові,
В короні зір виходить ніч.
Сховався місяць у діброві.
Останні хмари плинуть пріч.
Скажи ж мені... Але не треба:
Сама ти плуг той повела...
І бачать очі ясні неба
Квіток загублених тіла!..
Єдиний знав я перше спів,
Я тільки знав пісні печалі,
І спів мій тугою звенів,
А другі струни ще мовчали.
А ти прийшла і узяла
Враз ліру в руки молодії -
І вільна пісня загула
Вогнем кохання і надії.
На початок
Музика мови, світ очей
І постать пальми степової,
Вогонь незважених речей,
Завзяття волі молодії -
Я вам повинність одбував,
Ви в серці відгуки будили,
Та світ незнаної ще сили
Мене тепер зачарував.
Хто бачив квітоньку бліду
Край гомінливої діброви,
Що розцвіла під шум розмови
Дубів про долю їх сумну?..
Вона свій образ змалювала
У мене в серці молодім.
Вона його зачарувала
І стала стражником над ним.
Час один кохання чарам.
Тільки час один,
Щоб не згаять віку даром,
Бо короткий він.
Дано силу нам, кохана, -
Силі вихід дай.
Сила - іскра від вулкана:
В серці не ховай.
Спалить серце!.. Хто ж роздує
Іскру потайну,
Славу той собі готує
У віках гучну.
Дуже я тебе кохаю
І піклуюсь я.
Тільки ж іскри не сховаю:
Там душа моя!
Що, найкращі наші роки -
без пісень, без чар кохання?
Там кохаймось, друзі, поки
Є в серцях у нас кохання!
Скільки світла перед нами,
Світла розуму й науки,
Таємниць над небесами,
Скільки щастя, скільки муки!
Що ж, нехай нас ждуть могили
Тим нам нічого журитись:
Як своє ми від любили,
Будуть інші так любитись.
І на бідній цій планеті,
Поки світ існіти буде,
Всім чуттям своїм в поеті
Відгук завжди знайдуть люди.
І як згасне над землею
Іскра променя остання,
І тоді лиш вкупі з нею
Змовкне й пісня про кохання.
Як фіалка, ти вродлива
І маленька, як вона.
Тільки та - немов сумна
Ти ж - весела, жартівлива.
Та мені її думливість
Лучче іскр твоїх очей.
Тут - завзяття, жартівливість,
Там - поезія ночей.
На початок
Роботу над сторінкою розпочато 7
березня 2005 року
