Павло Грабовський
Біографія
До Н.К.С. (Такої, певної, святої) /Кохання - вічна тема
Жіноча душа (Обізмучено-недужий) /Кохання - вічна тема
Козакові (Не хились додолу, зраджений козаче) /Кохання - вічна тема
Чим би стала ти, коханочко /Кохання - вічна тема
До НКС
Такої певної, святої,
Такої рідної, як ти,
Такої щирої, простої -
Вже більше, мабуть, не знайти.
Таку не часто скинеш оком,
Такою тільки що марить…
А раз зустрінеш ненароком -
Навіки долю озарить!
Жіноча душа
Оюізмучено-недужий,
В туз я поник чолом…
Тихо-тихо ангел дружий
Огорнув мене крилом.
Мов та хмара на блакиті,
Чорна думонька злина …
Що ж ото за ангел в світі;
Що за зоря весняна?
Гасне зірка найясніша.
Ангел ангела втіша…
Та жіноча найніжніша,
Най чаруюча душа.
Козакові
Не хились додолу, зраджений козаче,
Про лиху пригоду навіки забудь,
Найлютішу муку серце переплаче…
Кинь свій жаль нікчемний, без вагання збудь!
Хай росте здорова, хай цвіте дівчина;
Маєш собі щастя іншого знайти:
Ти - не одинокий, ти не сиротина,-
Єсть у тебе вірні соколи-брати…
Єсть у тебе думки, людові прихильні;
То кохай їх щиро, поміж гурт неси…
Всюди роздаються стони надмогильні:
Власною нудьгою пекла додаси.
Причинись до праці, де, служивши ближнім
За своє кохання чоловік не дба;
Глянь лиш, як слабого знищено спроміжним.
Там твоя турбота, та твоя журба!
"Чим би стала ти, коханочко,
Коли б я зробивсь долиною?"
- Весняне вдягла б убраннячко,
Зацвіла б тобі калиною.
"Чим би стать тобі бажалося,
Коли б морем став синесеньким?"
- В срібних хвилях все б гойдалася
Твоїм човником легесеньким.
"Коли я розливсь просторами,
Де б ти, пташко, опинилася?"
- Я б засяла вкупі з зорями,
Не згасаючи світилася.
Роботу над сторінкою розпочато 7
березня 2005 року
