Фото Степана Бабія, поета з міста Рівне. Рівненські поети
 

Степан
Бабій

Рівненська область
місто Рівне

Біографічна довідка

Матеріал для сторінки надіслав
відвідувач сайту
"Анумо знову віршувать!",
поет Володимир Вакуленко

Від автора сайту:
!!!На сторінці використовується
JAVA- та GIF- анімація!!!


Назад

Зміст

На головну

Зміст:
 

НАПАСТІ
ЧОРНИЙ ВІРШ
Жовтень жовтий, як мед. І медове усе...
В листі по кісточки, в шересі, у шарудінні...

    Степан Бабій народився 1940 року на Тернопіллі. Закінчив медичне училище, один курс філфаку Львівського університету, згодом – Тернопільський медичний інститут. Працював лікарем та державним службовцем. У 2000–2005 роках – голова Рівненської обласної організації НСПУ. Лауреат премії ім. В.Поліщука.

 

НАПАСТІ

У зайцях – радіація,
В качках – пташиний грип,
Таїть сюрпризи гриб...
Така ось кульмінація
Новітньої пори.
До алкоголізації,
СНІДосифілізації
Такі лихі вітри –
Міграції, еміграції
І знизу, і згори...
А тут утверджуй націю –
Яку хто лиш не брив:
І польською шаблюкою,
Й московським топором,
Як за башибузуками –
Пожежі і погром.
Не випростались працею...
І тільки підвелись –
Як це ось кульмінація
Новітньої пори.





ЧОРНИЙ ВІРШ

Як знаки запитальні – граки понад гніздами,
Де вже гріють кубельця принишклі грачихи.
Тепла ніч набрякає холодними звіздами,
Тепле сонце всміхається лагідно, тихо
Над гармидером днів, над дими сміттєзвалищ,
Де і людом кишить, як і братством грачиним...
Та не грак багатьом – вовк тамбовський товариш
Всім отим бузинятам, отим пгуфричинам.
Світ голодний, аж чорний, сумує з граками,
Хоч і є тут місця, ласіші регіони...
І чорніють думками – сидять між гілками,
Що без листя чорніють також, як ворони.

               



Жовтень жовтий, як мед. І медове усе
При кінці його – яблука, сливи і груші.
Вітер в трави холодні добра того нам натрясе,
Все обмите дощем, вітер все полірує і сушить.
Хоч бери і цілуй, надивляйсь на красу,
Все дорідне, настояне і соковите.
То земля для любові свою випромінює суть
І дає нам снаги в пізній осені радісно жити.

           

В листі по кісточки, в шересі, у шарудінні (юга),
Ходим, збираємо в листі волоські горіхи,
Чорвонобокі ранети в траві, що обніс вітрюган, –
Передзимова, остання на холоді втіха.
Уздовж межі хризантеми біліють, як сніг,
А на душі так сумирно, так лагідно, тепло.
Все нерозтрачене, все, що любив і зберіг,
З щедрою осінню щедро даруєм для тебе.


              


Назад

Зміст

На головну


Автор проекту: Гонта В.М.
Адреса: Україна
Миколаївська область м.Баштанка
Поштова адреса:virchi@yandex.ru,
Адреса сайту: virchi.narod.ru


Роботу над сторінкою розпочато 25 жовтня 2006 року



Hosted by uCoz