|
||
Анатолій Бортняк |
Вінницька
область |
Анатолій Бортняк народився 1938 року в селі Олександрівці
Тростянецького р-ну на Вінниччині.
Закінчив філологічний факультет Одеського університету.
Працював журналістом, 13
років очолював Вінницьку письменницьку організацію.
Лауреат багатьох
літературних
премій.
Який не є, я син твій, Україно,
І завжди пам'ятатиму, що ти
Мені пісні співала солов'їно,
Що повела за руки у світи.
І хоч далекому міжгір'ї
Чи від образ обм'яклий та жалю -
Перед тобою голову в довір'ї,
Неначе перед матір’ю, схилю.
У роздумах про тебе при нагоді
Подія пригадалася така:
Терпіння обірвавши, при народі
По руцях мама ляснула синка.
Виховувати краще не руками.
Та той малюк, білявий вередій,
Заплакав і припав усе ж до мами,
Немов її оскаржуючи їй.
Живу тобою, Україно-мамо,
З твоїми ворогами не в ладу.
Але якщо захочеш покарати,
То все одно до тебе припаду.
БАНДЕРІВСЬКА РЕМІСЦЕНСІЯ
Вибачаюсь, а життя - хрінове,
Хай би що базіка мені шив.
Був би я бандерівцем, панове, -
Хоч одну б сволоту задушив.
Микола Холодний
Це такі паскудні в них манери –
В самоїдів різних і заброд,
Щоб ім’ям Петлюри чи Бандери
Український гудити народ.
Отаке у них матюче слово.
Не чекаймо ліпшого від змій.
Ти в Острі зазнав сичання злого,
Ну, а я – у Вінниці своїй.
Наша правда – ніби Попелюшка
В історичній пам’яті. Отак
Чи колись паплюжив би Косцюшка
Хоч один, який не є, поляк?
Чи на апеннінському базальті
Пресвятих зрікаються джерел, -
Де ім’я Джузеппе Гарібальді
Над віками рине як орел?
Але ми ще зовсім не панове.
Ще тамбовський вовк – товариш нам.
А тому й життя у нас хрінове.
Розкошують в ньому тать і хам.
Заправляють нами окупанти,
Україну топчуть, як траву.
Де ж оті «бандери», де ті «банди»,
Щоб здобути волю наяву?
Ми лише, в сум’яттях безборонних
Вікову тамуючи печаль,
Відчайдушно никаєм по схронах,
Тільки не бандерівських, на жаль.
Автор проекту: Гонта В.М.
Адреса: Україна
Миколаївська область м.Баштанка
Поштова адреса:virchi@yandex.ru,
Адреса сайту: virchi.narod.ru
Роботу над сторінкою розпочато 24 квітня 2006 року