Зміст

На головну

    Богдан Чепурко народився 1949 року на західному Поділлі. Закінчив Львівський університет. Склав буквар «На білому світі» і читанку «Хрещатий барвінок», а також видав народознавчі трактати «Українці» та «Небесна родина».

Не повториш Європи, яка відплива
Усе далі і далі від своєї подоби.
Ще видніються в горлі забуті слова,
А вже зраджений атлас, скривавлений глобус.
І не тло, і не тіло – тримайся небес! –
Випливає голубка із ока пророка...
Буде море поетів, океан поетес –
Та не буде Європи, не буде Європи.
В колообігу часу білий бик зареве,
Ластівками розкрає вени юних мелодій.
Злинуть тисячі лодій у небо живе.
Вп'ється кров'ю святою неназваний злодій.
У часах, в позачассі, у далеких світах
Я пливу за тобою, волоока Європо...
Ти щаслива, бо тиха, я високий, бо птах.
Щироспівна душа твоя звуглена в попіл.
За маленькою рискою раси богів,
Що в земному раю білий світ звоювали,
Я відкраюю частку тобі, дорогій, –
Мого щирого серця зухвалі удари.

           

Вовче око криниці заглядає на Юру.
Білий кінь в золотому копитами креше.
Любить вірно натура, вже ж наївного здурить.
Зникне геть за туманом спілка спілих черешень.
Ще залишиться спомин, як гойдалось гніздечко
На самому вершечку. Від поривного вітру.
Вже не та Україна. Відлітає вервечка
Щирих душ українських над хвилями Істру.
Від Дніпра до Дунаю, від Дону додому
Суверенне й соборне летить і не плаче...
Бо нічого святого не лишили нікому –
Все забрала з собою душа необачна.
Сто святих поманджало з торбами за обрій.
Хтось лишився, як свічка, у грішній долині.
Оточили на горах: зліва – злі, справа – добрі.
Полетіли за вітром ключі журавлині.
Де-не-де упаде, відірвавшись від страху,
Чи сльоза, чи дощу одинока краплина...
На чумацькій дорозі, по Чумацькому Шляху
Відлітає правдива, як Бог, УКРАЇНА.

              

Смола на вишеньці загусла. На Чернігів
Летить вітраж вікна у потязі червоний.
Вітри куйовдять вишні в пишній кроні,
Й святого дуба корінь в іконі вечора чорніє.
На струнах обрію смичок зорі кигиче –
Виводить тонко три мелодії... І знову
До цвіту папороті предковічний звичай
Заклично кличе молодих дівчат в діброву.
У літню ніч ми знов стаємо темні
І летимо до світла... І комети
Розписують хвостами силуети
Чарівних персонажів – вихідців із черні.
Розлиті пахощі тремтять на хвилях вітру.
Зелена музика бринить і кров тривожить...
Й вінки весільні із шпарагусу і мірту –
Квітчають три колючі рожі.

          

Зміст

На головну

Автор проекту: Гонта В.М.
Адреса: Україна
Миколаївська область м.Баштанка
Поштова адреса:virchi@yandex.ru,
Адреса сайту: virchi.narod.ru

Роботу над сторінкою розпочато 24 жовтня 2006 року