Надія Гуменюк народилася 1950 року в селі Онацківкі Полянського району Хмельницької області. Усе життя – на журналістській роботі. 1990 року, коли в Луцьку було створено першу демократичну газету «Народна трибуна», стала заступником головного редактора. З 1996 року – редактор відділу культури волинської обласної газети «Віче».
    Лауреат літературно-мистецької премії ім. Агатангела Кримського.

Над замком – Владича вежа,
Від крові й вогню руда.
Під замком зайшлась пожежа.
Круг замку зійшлась орда.
Дереться на гору знову
Чужинська криклива рать.
І входять в зорю ранкову
Мечі аж по рукоять.
Щербляться об вічні мури,
Впинаються в мову і кров.
І сонце, як щит похмурий,
Викочується з дібров.
Століттями ця облога,
Тривога ця день при дні,
І ця кам’яна дорога
Без витязя на коні.
Лиш мури, зоря й пожежа,
Лиш пісні сумний акорд.
Й Душа – як Владича вежа
Супроти навали орд.

Синедріон іще не переможний.
Клонуються іуди і пілати.
І хтось же має, хтось же мусить, Боже мій,
Нести свій хрест і на хресті вмирати
Із вірою, що день настане праведний,
Що серед світового торговища
Зійде, як ранок. Над всіма неправдами
Любов свята, що на Голгофу вища
Від фарисея із блудливим поглядом,
Синедріону із синдромом ката,
Він натовпу, що на єдинім подиху
Внизу кричить і досі: «Розіп’яти!»
Ще білий світ за зими переможений,
Ще іродів не перерахувати.
І хтось же має, хтось же мусить. Боже мій,
Нести свій хрест і на хресті вмирати.

  





       

Шляхи схрестились, як шаблі, -
Не розійняти.
У мене рана на крилі.
І в тебе, брате.
Середохрестя – наче хрест.
Як долі строфи…
Нікому тут не Еверест –
Обом Голгофа.
Пече у мене під крильми.
Пече у тебе.
Прийми цю шабельку, прийми…
Прошу. Не треба…
Брат кров стирає на чолі:
- Не можу брате… -
Шляхи схрестились, як шаблі, -
Не розійняти.

Серед трави, що вище голови,
Поміж квітками і поміж пташками
Маленький Авель і маленький Каїн
Щавель собі збирають луговий.
Щавель ще ярий, кислий і терпкий,
А їм так солодко удвох його збирати.
Он за рікою їх творець вусатий
В сорочці полотняній – як святий.
Мантачить косу, косить осоку
І їх у двір гукає.
Щавлений сік по пальчиках збігає
В подряпинах і в жовтому пилку.
Зелений коник грає на сурмі,
А небо в сині дзвоники стікає.
І хто тут Авель, а котрий з них Каїн,
Вони іще не відають самі.

  


 

Автор проекту: Гонта В.М.
Адреса: Україна
Миколаївська область м.Баштанка
Поштова адреса:virchi@yandex.ru,
Адреса сайту: virchi.narod.ru

Роботу над сторінкою розпочато 24 квітня 2006 року