Христина Керита народилася 1955 року в селі Драгово Хустського району. Закінчила філологічний факультет Ужгородського національного університету. Працювала в газеті «Закарпатська правда», літконсультантом в газеті «Молодь Закарпаття». Нині керівник міського літературного центру, вчителька української мови та літератури.

Щаслива я, Карпати, бо ви є,
Бо зупиняєте вітри холодні,
Бо сонце із плеча вам устає
І падає поволі у долоні.
Вслухайтеся у відголос доби,
Нехай вовки не виють навіжені,
Іще не всі реліктові дуби
Злодійчукам улізли до кишені.
Ще наші полонини, мов радар,
Наслухають, що там, понад віками,
І ще цілюща голуба вода
Перебирає камінці руками.
Щаслива я, бо ми орендарі
Всіх ваших снів і прохолоди влітку
І що не зможуть зайшлі гендлярі
Вас розміняти на дзвінку копійку.
Щаслива я, що білочка вертка
Ще на ліщині грається горішком,
По ваших гордих і стрімких верхах
Наш вільний дух скрадається опришком.

   

Дволикі не лякаються поразки,
На всяке діло знайдуться митці,
Тепер такі є досконалі маски,
Що приростуть, як шкіра, на лиці.
Їх можна поміняти, як пантофлі.
Сьогодні – вбивця, завтра – демократ.
І вже не треба спокушати долю
І відданість доводити стократ.
А просто маску натягти – удача
Від вас ніколи не втече.
Лиш стежити, аби ніхто не бачив,
Що лілією мічено плече.

Вози чумацькі ходять лиш по небу,
Старі колеса гуркотять вночі.
Їх обганяє колісниця Феба –
Шукає десь загублені ключі.
Їм добре там, їм там не до новацій,
Вони собі поскрипують тихцем,
А тут пусті очиці радіації
Тобі всміхаються стронцієм у лице.
- Агов, спиніться! Он кує зозуля,
Та подивіться, як у нас тут є,
Де яблучко налите наче куля,
Твоїх нащадків у тобі уб’є.
Де кращі діти матері – ізгої.
Кого за це карати і клясти?
Є диваки. Вони шукають Ноя.
Але куди, у бік який пливти?

 

Уже ніхто не тішиться дощем,
Спішать прикрити голову і Душу.
Бринить вода над золотим кущем,
А переляк струсне тебе, мов грушу.
Сміється вітер: - Це іще не все!
Ще вік нам явить не одну загадку! –
А серце шепче: - може пронесе?
А може, ще врятуємо хоч грядку,
Хоч клаптик від отих страшенних кіл,
Від чорних зон, від попелу, руїни
Для трав, дітей, для білих рушників,
Та й назовемо знову – Україна!

     

Автор проекту: Гонта В.М.
Адреса: Україна
Миколаївська область м.Баштанка
Поштова адреса:virchi@yandex.ru,
Адреса сайту: virchi.narod.ru

Роботу над сторінкою розпочато 2 травня 2006 року