Фото Ольги Кушнір

 

Ольга
Кушнір

Львівська область
місто Львів

Біографічна довідка

Матеріал для сторінки надіслав
відвідувач сайту
"Анумо знову віршувать!",
поет Володимир Вакуленко

Від автора сайту:
!!!На сторінці використовується
JAVA- та GIF- анімація!!!


Назад

Зміст

На головну

Зміст:
 

ДО ЛЕСІ УКРАЇНКИ

Червоні яблука в саду збирає тато...

Мої літа ще вірять в чудеса...

Вереснево-вечірнім звуком...

    Ольга Кушнір народилася 1957 року у Львові. Після закінчення середньої школи вступила у Львівський університет імені Івана Франка, де здобула журналістську освіту. Працювала у різних періодичних виданнях Львова, Тернополя. Нині працівник дитячої газети «Галицьке юнацтво».

 

ДО ЛЕСІ УКРАЇНКИ

А весна вже близько, пані Лесю,
Неминуче вибухне бузок.
Знову закружляє Перелесник
Серед Ваших праведних казок.
Засумує Мавка на ослоні
Хижки лісової. А душа
Виросте і визріє у слові,
У дзвінкій сопілці Лукаша.
Вигляне Русалка, що у житі,
Літо у пучечок призбере,
Заволає серце: – Жити, жити! –
Бо нічого в нього не помре.
Зродяться Орфеї і Кассандри,
Але серед почестей і слав
Буде просто жінка, що насправді
Завжди українкою була!

      



Червоні яблука в саду збирає тато,
Такі червоні – болісно очам.
До батькового туляться плеча
Осіння дума, тиша і достаток.
Який гарячий плід! Хоча витали
Над білим цвітом грози і громи,
Та вистояло дерево і ми
Пташатами до нього прилітали.
І вже тече під осені крилом
Ріка плодів багата, хоч коротка,
Скуштуймо їх, пізнаймо,
Що солодкі,
Щоб гірко нам ніколи не було...

      



Мої літа ще вірять в чудеса,
У казку, що народжується, дише,
Її ніхто ніколи не допише,
Бо в ній кінець щасливий.
Лиш краса
Звелить душі любити ці поля,
І білого коня на тлі природи,
І горобину, що коралі родить,
Готові, лиш на нитку насиляй.
І я силяю зрілості плоди
На ниточку любові! А в пориві
Відверто гладжу коника по гриві:
Мій конику, який ти молодий!
Я знаю: чудеса для тебе – жест
Пожовклої трави, ковток туману...
У мене ж є така собі омана,
Що той, котрий чекає, – мій уже!

      

Вереснево-вечірнім звуком
Обізвалася тихо клавіша.
Я хотіла приспати музику,
А вона, як посмішка Ваша,
Обізвалася тихо-тихо
З-під очей осінніми барвами.
Нота пальцями рівно дихає –
Я ж невпинно дихаю Вами.
Припадаю гаряче тільки
До мотиву. І слів не треба...
Я впіймати музику хтіла,
А вона, як пташина, – в небо.
Пролетіла услід за вітром,
Розпростерла крила.
Я кохаю Вас! Так, повірте,
Так, що музику загубила...


    


Назад

Зміст

На головну


Автор проекту: Гонта В.М.
Адреса: Україна
Миколаївська область м.Баштанка
Поштова адреса:virchi@yandex.ru,
Адреса сайту: virchi.narod.ru


Роботу над сторінкою розпочато 24 жовтня 2006 року

Hosted by uCoz