Зміст

На головну

    Анна Лимич народилася 1954 року в Здолбунові Рівненської області. Закінчила Рівненське професійне торгово-кулінарне училище, філологічний факультет Рівненського педагогічного інституту. Працювала кондитером, піонервожатою, вчителем, редактором газет «Голос Волині», «Слово і час». Живе у Рівному.

ЗАРУЧИНИ

Наші заручини – жовта осіння вода,
Сяюча золотом й тиха, мов небо глибоке,
Перша пропасниця лісу, коли не шкода
Листя тремтливого, ще воно тепле допоки.
Зрештою, нащо про осінь? Крилаті слова
Скрізь у повітрі, мов бульбашки чистого кисню.
Шляху пташиного в небі біліє крива,
Мов з літака реактивного курява висне.
Наші заручини – довга дорога між гір,
Сонце, що нам запалило свої смолоскипи.
Глиняний присмак путі і не зник, і не згірк –
Цвітом духмяним в обличчя то віє, то сипле.
Хочеться знову подихати вітром отим,
Так, щоб у щасті побути обом довелося.
У розімлілому жовтні, неначе кроти,
Пальцями землю розпушити, ніби волосся.
І, зупиняючи подих, тамуючи дух,
Не розімкнувши обійми відтоді й ніколи,
Їхати хурою вдвох, поки день не затух,
Поруч із прірвою, поряд із Сяном і долею.

              

СВІТЛО

Таке не приходить нізвідки, бо так не буває.
Скрипаль-пілігрим сьоме небо душею пройшов.
І звуком одним відчинив наче двері до раю,
І слід на папері моєму лишив з підошов...
Таке не приходить раптово, це надто магічно.
Вертається, ніби з-за хмар, золотий падолист.
Уже розуміємо: все, що практично й логічно,
Димить, наче з вогнищ жевріючих вигнутий хвіст.
Таке не покине. Таке від усіх заступає.
І враз розкриває навпіл, щоб відтяти думки.
Приручена воля за спиною легко зникає
Сполоханим птахом, який годувався з руки.
Той рай наче пекло – у кожному вигині тіла
Чарують сирени і кличуть за межі всього...
Таке не приходить нізвідки, якби і хотіли,
Таке не буває без світла – твого і мого.

               

НАРОДЖЕННЯ

Очікував Всесвіт на плач дивовижної ліри.
Завмерла галактика співом зірок, мов спокута.
Крізь біль і крізь стогін дитина виходила з шкіри,
Щоб світло ковточком у подиху теплім відчути.
Ой мамочко-мамо, мої рученята – для тебе!
І усмішка перша, і погляд, і дотик, мов чудо!..
Тримай мене міцно, я – все твоє зоряне небо,
Люби мене сильно – твоїм віддзеркаленням буду.
Чекання дзвенить і вливається в день кришталево.
У сонячнім сяйві з'являється променем Ангел.
Хай буде солодкою мукою спрага життєва –
На смак екзотичного стиглого манго.
Із затишку лона – в обмежений простір вігвама.
Ой мамочко-мамо, ти – захист, ти – спокій і віра.
Крізь біль і крізь стогін–дитина, мов зернятко, з шкіри,
З-під серця до світу – в уяві щасливої мами.

Зміст

На головну

Автор проекту: Гонта В.М.
Адреса: Україна
Миколаївська область м.Баштанка
Поштова адреса:virchi@yandex.ru,
Адреса сайту: virchi.narod.ru

Роботу над сторінкою розпочато 25 жовтня 2006 року