Інна Нежурна

Інна Нежурна

Кіровоградська область
місто Кіровоград

Біографічна довідка

Матеріал для сторінки надіслав відвідувач сайту
"Анумо знову віршувать!",
поет Володимир Вакуленко


Від автора сайту:

!!!На сторінці використовується JAVA- та GIF- анімація!!!

НА ГОЛОВНУ сторінку сайту української поезії

Зміст сайту української поезії

 

Зміст:
 

МИТЬ

Викажи себе краєчком усмішки...

Зачерствілий окраєць хліба...

Небо стає печерицею...

Картоплина до картоплини....


    Інна Нежурна народилася 1982року в селищі міського типу Петрівка Станично-Луганського району Луганської області. У дитячому віці переїхала з батьками на Кіровоградщину. Викладач економічних дисциплін у Кіровоградському інституті імені Святого Миколая.
    Перемагала в літературних конкурсах: «Село моє, для мене ти єдине», «Гранослов», ім. В.Гончаренка.

 

МИТЬ

Висхле небо сльозиться
Останньою краплею тиші.
Далі будуть гармати
І щось, не збагну до пуття.
Хтось такий заповзятий
У душу настирливо свище,
Цвіркуном полохливим
У грудях сховалось життя.

 



Викажи себе краєчком усмішки,
Півслівцем чи ноткою у голосі...
Ми ніколи світові не скоримось.
Будемо йому родити грушами
Не малюй мені про біле в чорному,
Не кажи про обрії квадратами.
Все й одразу в світі монотонному
Звикло довіряти катові.
Застеляю погляди туманами,
Тільки так пізнаю, що не личило б,
Червонію ранніми тюльпанами.
Хто це там доведений до відчаю?

  

Зачерствілий окраєць хліба
Панацеєю вже не стане,
Коли мучить не те щоб голод
Або навіть не те що спрага,
Коли хочеться так вдихнути,
Щоб замуркало десь у грудях, –
Розчинити б усе довкола
У єдиному слові-чуді,
Що колись уже танцювало,
По волоссю котилось струмом
І гойдало довкола простір,
Застилало туманом думку.
Виправдовуюсь перед часом,
Замальовую вікна сонцем.
Колисаю життя початок
І вдихаю на повні груди.



Небо стає печерицею,
Просякнуте важкістю туману.
Тужавіють пори смутками
В епоху глобалізації.
Тендітна стеблинка грициків
Колише величну краплю.
Кров переповнює вени,
В душі почуваюсь опеньком.



Картоплина до картоплини,
Картоплиння задимить обжинками.
Осінь проїде плугом –
І город – уже чорна пустеля.
Не прошу тебе на гостини,
Бо навіки стаю жінкою,
А хотіла б лише другом,
Обернувши на небо стелю.
Набіжить – задзюрчить вітер.
Там шукай, де впаду веселкою.
Зажену слова в стайню –
Підемо сіяти зорі.
Може, виростуть з них діти.
Копирсаюсь в житті виделкою –
Доїдаю тебе останнім.
...без врожаю земля хвора...

 

НА ГОЛОВНУ

Зміст


Автор проекту: Гонта В.М.
Адреса: Україна
Миколаївська область м.Баштанка
Поштова адреса:virchi@yandex.ru,
Адреса сайту: virchi.narod.ru


Роботу над сторінкою розпочато 28 травня 2006 року



Hosted by uCoz