Іван Низовий народився 1942року в селі Марківка Білопільського району Сумської області. Закінчив факультет журналістики Львівського державного університету. З 1966 року мешкає в Луганську.

Поезія – понад усе,
Коли душа в напрузі.
Поетів істинних пасе
Сам Бог у райськім лузі,
їм під опікою Отця
І лаври, й гонорари...
Погана ж трапиться вівця –
Відлучать від отари.
Вівця відлучена – це я:
Ні пастуха, ні гурту...
Але в душі моїй буя
Потужний струмінь нурту!

Господи,
Як я люблю Україну свою!
Хочу з любові до неї у ній і померти,
І поховатись у ній,
Щоб ніхто і ніколи
В мене її не відняв,
Не зробив сиротою...

Перекоти (безмежним) полем
Я був з маленства, –
Вітровій
То яром ніс мене,
То долом,
То навпрошки котив,
То колом
Крутив...
Спасибі ж тобі, доле, –
За український деревій
Я зачепивсь навіки –
Свій!

Найвища честь – загинути в бою
За справді незалежну Україну.
Передчуваю, що загину, – куля в спину,
І не боюсь...
Та жаль свою сім'ю!
 
 

Вже і плакав, і сміявся,
А тепер лишень журюсь.
То хоч смерті ще боявся –
За соломинку хапався, –
Нині й смерті не боюсь...

Не здивуюсь, їй-богу, нітрохи
(Стільки всього тепер навкруги),
Як повернуться ріки-епохи
У криваві криві береги.
Ми ж – народ – мовчимо, як затяті,
Хтось прокручує плівку назад:
Громадянська, трикляті тридцяті,
Час парадів, блокад, барикад...
Що ж ти, дядьку, – дитинко наївна, –
Шкандибаєш, мов віл, по кругах,
По надії снопах?
Україна –
Не твоя вже: в боргах, на торгах...

   

Завершується січень,
А січі й не було, –
Цей січень-потойбічень
(Самій зимі на зло)
То мокрий, то ніякий,
То геть сякий-такий,
На виробничу якість,
Хоч круть, хоч верть, – низький.
Нема зими... Чи й буде, –
Минається вже час:
Суцільно сірий будень
Без снігових прикрас!

Автор проекту: Гонта В.М.
Адреса: Україна
Миколаївська область м.Баштанка
Поштова адреса:virchi@yandex.ru,
Адреса сайту: virchi.narod.ru

Роботу над сторінкою розпочато 8 червня 2006 року