Лідія Повх народилася 1961 року в селі Кушниця на Закарпатті. Закінчила Ужгородський національний університет (філологічний факультет). Кандидат педагогічних наук, доцент Закарпатського інституту післядипломної педагогічної освіти. Лауреат обласної літературної премії імені Федора Потушняка.

ПОРОГИ

Камені – карпатські сірі плескачі –
Не такі уже сірі,
Не такі вже й плескаті:
Коли присісти – бачиш,
Як у них щось виблискує
Проти світла опукло
(Мабуть їх пам’ять).
Камені, що пам’ятають
Тисячоліття потоку,
Його літа і зими,
Його мохи і тугу –
Історія звору, дощів і посух,
Виписана хвилями-зморшками
На кам’яній шкірі.

Камені. Кожен з них пам’ятає
Той день, коли руки
Вигребли його з намулу,
І понесли до воза,
І вклали на пахучу папороть,
І почали писати
Імена свого роду.

Камені – літопис босих ніг,
Що ступали до хати,
Що шурхотіли колінцями –
Ма-ма… І човгали з останніх сил –
Востаннє – до черешні…

Камені. Кожен носить у собі
Згадки про нічні обійми,
Прощання перед війнами,
Весільні танці
І поховальні плачі –
Наші камені…

Розгортаю траву,
Ранюся чебрецем,
Кидаю в рот пахучу суницю –
І шукаю камінь свого порога.
Навпомацки, пальцями
Зчитую наш літопис –
Знаки давніх письмен.

А над тінню обійстя
Хмарами – тіні пращурів.

ДАХИ

Ідеш туди, звідки приходять дощі.
Піднімаєшся стежкою по вогкій жовтяниці,
Вбираєш запах трави – по-стародавньому – суру.
І ось, на горі, біля яблуньки –
Бачиш: як помадка з великоднього калача,
Стікають униз шляхи кочівних орд
І оминають зруйновані замкові мури –
Ті, що давно у землі…
(«Ябліночка біла красно нам зацвіла.
А чия ж то буде така файна мила?»)
А внизу – дахи, дахи…
Ковдра зшита із клаптів.
Ледь угадуєш вулиці.
З дороги, якою приходять дощі,
Усе виглядає по-іншому!

Автор проекту: Гонта В.М.
Адреса: Україна
Миколаївська область м.Баштанка
Поштова адреса:virchi@yandex.ru,
Адреса сайту: virchi.narod.ru

Роботу над сторінкою розпочато 2 травня 2006 року