|
||
Михайло Сич |
Житомирська область |
Зміст: |
Біла віхола знов наїхала... |
Михайло Сич народився 1941 року в селі Троковичі
Черняхівського району. Закінчив Житомирський педагогічний інститут. Багато років
віддав журналістській праці. Мешкає в Житомирі.
Біла віхола знов наїхала,
Заполонила все село…
Перешептами, пересміхами,
Передзвонами…
Ве-се-ло!
- Ой ти, віхоло, чим ти дихала,
Що здолала сиру імлу?..
- Передзвонами, пересміхами,
Пересудами… по селу… -
А по віхолі, по невгавній
Золоті снопи –
Сонця гавані!
Вкривався, мовби Дон Кіхот, плащем
Й донині ще воюю з вітряками…
Ти ж, вишенько, стояла під дощем,
Спиняла град пограблими руками…
Пробач мені, що згаяв я літа,
Що між братів і досі я піхота…
Ти ж, вишенько, надія золота,
Взяла свій справжній плащ у Дон Кіхота.
Верстаю шлях – не всі дороги в Рим,
А ти смієшся у вікно, весела…
Це ж ти вродила срібну тишу й грім,
Щоб травень знов прийшов у наші села.
ОСІННІЙ РОЗДУМ
Злітає листя –
За любов розплата.
Червлене золото
На відкуп листопаду.
Як щедро платить
Грошова палата
Осіннього зажуреного саду!
Якби ж то так –
За квітня раювання
Нам днів по вистачало заплатити!...
… Летять листки –
Розплата за кохання.
Мережать небо
Голі, чорні віти.
СУЧАСНА ПІСЕНЬКА ПРО КРИЛО
Сивим попелом укрили
І розлука, й самота…
Хто ж візьме мене на крила
Ввись, де хмарка золота?
Чи жар-птиця, чи орлиця,
Чи дівчина молода?
Сива туга наче криця,
В серці важко осіда…
Та не падав ще не разу –
Все зросталося в крилі.
Як впаду – впаду одразу,
Наче камінь, до землі.
Скільки сонця, скільки неба
Знов у кронах зацвіло!..
Прикривать крилом не треба,
А летіть – крило в крило.
Автор проекту: Гонта В.М.
Адреса: Україна
Миколаївська область м.Баштанка
Поштова адреса:virchi@yandex.ru,
Адреса сайту: virchi.narod.ru
Роботу над сторінкою розпочато 1 травня 2006 року