Віталій Старченко народився 1947 року в Дніпропетровську.
    Закінчив факультет історії та теорії мистецтв Київського державного художнього інституту. Працював викладачем дитячої художньої школи, художником художньо-оформлювального комбінату, редактором республіканського видавництва «Промінь». Нині – науковий співробітник лабораторії фольклору, викладач кафедри образотворчого мистецтва дніпропетровського національного університету. Лауреат літературних премій ім. Івана Сокульського та Павла Тичини.

У ХОРІ ВІЯ

Рясний терновий зорепад.
Зірки лежать в тумані на толоці.
Вдихнула тьма язичницької моці
У безлад прапервісний лад
Дзижчання цвіркунів-цикад
І шерехів гадючих ув осоці.
В нічному стошелесному потоці,
У хорі Вія – сич і гад…
У бурмотінні сонному природи
Ледь розрізняєш голоси сторіч,
Коли пильнуєш за падінням зір.
Немає зорепаду перешкоди,
Як голосам трагічних протиріч,
Що їх у небі упокоїв мир…

БАБАЙКІВСЬКА КРИНИЦЯ

Колодязь – дзвін. Пливуть у дзвоні хмари.
Гукнеш – здається відгукнувся Бог.
А може, голоси, що вкрали їх татари
За невідплатний український борг
Богам та бабаям за наші зради й чвари,
Якраз на гребенях примхливих перемог…
Криниця – чара. Соборний образ чари,
З якої спраглих пригощає Бог
Ефіром неба… Ґречно журавель
Нам небо подає в прим’ятому цебрі –
Прозоре, мов барочна акварель.
П’ємо з цебра. А краплі тихо дзвонять
Межи цямрин. Здається ж бо – вгорі.
Краплинами відлунює осоння.

ДЕ ОСВЯТИВСЬ ВОДОЮ

В пісках ріки – у золотій постелі –
Живеш відлунням тиші мезозою.
Гойдаються над річкою орелі –
Над річкою, над шерехом-лозою.
Немає в світі ліпшої пустелі,
Ніж ця пустинь, не кошена косою
Розклепаних марнот… Де тінь, там келія,
Де помоливсь, де освятивсь водою –
Отам Йордань козацька, бо – Оріль,
Яка вигойдує Душі ще не пропаще
Світання лагідне, знеболюючи біль
Її, Душі, змордованої містом,
Її, Душі, що вирвалася з пащі
Гієни, у котру штовхнув Мефісто…

   

ЛИК-МОЛОДИК

Пелехаті барви череди
На серпневім полотні толоки
Охолоджує вечірній молодик –
Половецький місяць вузькоокий.
Його лик холодний і високий
Оспівали тут на всі лади.
Він спокійний, але він – неспокій,
Ностальгійний степовий мотив
Споконвічних втрат у нетрях тьми,
Яка днює в затінку омани…
Тче із сяйва східні килими
Та Орелі ниточку сріблясту
Уплітає у нічні тумани –
Прагне річку до світанку вкрасти…

 

Автор проекту: Гонта В.М.
Адреса: Україна
Миколаївська область м.Баштанка
Поштова адреса:virchi@yandex.ru,
Адреса сайту: virchi.narod.ru

Роботу над сторінкою розпочато 27 квітня 2006 року