В О Л О Д И М И Р    В А К У Л Е Н К О-К.

Обговорення творчості Вакуленко-К на форумі

Від автора сайту:
!!!На сторінці використовується
JAVA- та GIF- анімація!!!

ПАЛЯНИЦЯ

Благословенна праця хлібороба –
Хліб завжди був і є святим.
Тривога в ньому і жалоба,
Та колосочок золотий

Який пробився крізь морози –
Зеленим пір'ячком зійшов.
Його весни зігріли сльози,
У ньому, з древності - любов.

І в першоспечену хлібину
Ввійшла вона...
        На втечі діб
Радіє стомлена родина –
Бо на столі селянський хліб!

Черствого хліба не буває,
Черствіють очі, ті що злі.
Дивіться люди: скарб зростає
І колоситься на землі.
2003 рік

СІЛЬСЬКЕ ЗОЛОТО

В селі самородки - від серця щедроти
Джерельні слова їм доносяться з гір.
В папери запишеться відгук роботи –
В довершеній справі є думки пунктир.

Провеснений ґрунт хазяїн цілує
І пагінцям першим так щиро радіє.
Ресурси землі первозданні цінує,
Бо він хліб по-справжньому сіє

Він Душу додав! Колоситься обніжжя,
Зростають скарби на земельці святій.
І тільки в спочинок, натхненням опише
Добробут і щедрість ланів золоті!
07.11.2003 рік
        

ПАСПОРТ УКРАЇНИ

Я українець! І гордість в обличчі –
Широкомасштабна луна у Всесвіти!
Львівський лев і гайдамак на узбіччі
Тризуб тримають й калини суцвіття.

Закордонець здригнись в Європейськім Союзі
Здійнялися вулканом вкраїнці з колін.
Візи оформляють діаспорні друзі,
Їдуть до Лаври країні в уклін.
Хтось скиглить: ця воля здавна дошкуляє –
Спина увижалась - нав'ючений транспорт.
Цього вже не буде! Таким промовляю:
«Під захистом люд, а в підтвердження паспорт!»

Узгоджене ймення - Вітчизни народність
Синів отаманів і дочок весни.
Тризубець жовтавий – увічнена гордість,
А паспорт, наш синій, любов боронить

До України, до неньки, до краю!
Встає Незалежність в промінні яснім...
Стражденний народ на полях проростає,
Поважний народ буде хлібом пухким!
06-07.03.2004 рік.
        





ДИТЯЧИЙ СМІХ

Там де дитя - завжди лунає сміх,
І гомін, мов, змагається з пташками.
Ще теплий слід, що на траві застиг
Переливається майбутніми зірками.

Це сонце в серці, серце в промінцях,
Це щастя, що хрещатиться барвінком!
Хіба не радість наймиліша є батькам,
Коли у ріднім домі бавиться дитинка?
25.05.2004 рік

        





ЛЕГЕНДА ПРО МОВУ

Завзято в земельку кидали
Торішнє оживше зерно.
Народи тоді визрівали,
Як вранішнє сонце зійшло.
Повсюди вони розселились,
Розлогі степи зайняли.
Країни тоді утворились –
Говірки у хащах знайшли:
У Польщі - з'явилася польська,
Болгари - знаходять болгарську,
В Угорщині стала угорська –
А всіх об'єднала слов'янська!
В Карпатах, на білій Говерлі
Сокири гострили гуцули,
Мальовані правлять оселі –
Там мову дзвіночками чули.
Вмивалась на стоптанім ґанку
Пухнаста, трьохколірна кицька.
У гості прийшла спозаранку
Із мов найдивніша - вкраїнська!
В сторіччях її шанували –
Довершились давні науки.
До серця її притуляли,
Коли не вщухали муки.
Віками збагатилась мова,
Кордон укріпився держави.
Карбується пращурів слово
У кузні козацької слави!
2003 рік
 





І пекло мук, і крові море,
Якого, може не знайду,
І найлютіше в світі горе
Я бачив, - гіршого не жду.
П.Грабовський «Над могилою»

ЗАБУТА МАТИ

Згорблено вбога хатина стояла
За чорною річкою, в давній біді.
Бабуся жила в ній, якої не стало –
Померла вона, сама в самоті…
Її позабули сини найрідніші –
Навіщо здалися їм злидні тяжкі?..
Стражденно блукала старенька по тиші,
Оперлись на костур прожиті роки.
Забулася мила стривожена мати –
Дарів не злічити, синам не згадать.
Отак наодинці зі смутком у хаті –
А дітоньки нині - є знать!
Загорнута в ковдру холодну – вмирала
Голодна, бліда і... свята!
Від розпачу плакала, діток гукала...
На згадці минулі літа.
Вона спогадала: була молодою,
Синочки, як ті голубки,
За мамою скрізь ходили юрбою,
Та й поміч ішли залюбки.
Повиростали, в непам’яті ненька
На стежках спориш наростав...
Сини ті з заліза, немає серденька.
Їх діти? Кується в них мста!
1998 рік
  





ВІЛЬНИЙ ПТАХ

Де вітер сьогодні гуляє,
Яке облюбовує вістря?
На дуб вільний птах сідає,
Щоб пити краплини із листя.
Він бачив незламані гори,
Над шпилем Говерли літав;
У штиль кружляв над морем –
І волю на хвильці гойдав.
Витав до лісів за тумани,
Пронизував пруг, там де рай;
Але на весні надто ранній
На дуб повертався, в свій край!
11.08.2003 рік
  





Пиши, чаруй Ромів віршами
Складай своїй Душі пісні.
Вкраїни велич буде з нами,
Така, що сниться тільки в сні!
Карафєтов О.І.

ЦИГАНСЬКА

Гей, роме! Здійми дрімоту в дивопісні:
Гітара без попиту - в пилі століть.
Чесноти мелодії словом корисним
До люду з любов'ю яскраво звучить.
Злинається дух - розкриваються крила,
Пом'якшає крига страждань в сторінках.
У пісні звільняється стомлена сила
Відчутна в живих незалежних словах!
В співанках і очі, і коні табунні,
І табір у небі, і в спочині стан.
Життя спорожніле до краплі безжурне
Як зроду нечута співанка циган!
Гей, роме, заграй! Гей, цигани, танцюйте,
Хай зіллється серце із духом пісень!
Це барви весни, вільні птахи почуйте
Несіть до сапфірів - у даль, в височень!
26.02.2004 рік
     





РОЗДУМИ МОЇХ ВІТРИЛ

Рій літер загудів непередбачено –
Вірші, мов сяйво, зірване з комет.
Царівну-думку коронує Вдача,
Нектар поезії перетворила в мед.
Хоругви слова, золоті митців гроалі
Талант Душі розвіє суму пил.
Поки є подих - буревієм з далі
Летітиму у роздумах вітрил.
01.05.2005 рік
  





МІСТО СЛАВИ ІЗЮМ

Місто слави Ізюм - легендарне –
Богатирська підтримка гори,
Аромати конвалій білявих
І розкішні природи дари.
Чемний місяць на банях спинився
І зірками оздобив хрести;
Він на хвилі Дінця народився,
А довкілля з'єднало мости.
Забджолились дівчатонька груші –
Відгукались кремезні дуби...
Сплять в курганах козацькії Душі –
Мій Ізюм, це присвята тобі!
03.04.1991 рік
  





ЧОРНОБИЛЬ

Росяться очі ще донині,
Бряжчать печалі кайдани.
Ідуть вклонитись Україні
Журінням зморені сини!

Не можна серце напувати –
Тією біллю, що гнітить.
Куди б від хаосу втікати,
Що зміг безладдя народить?

Тепер дозволено казати
Чому Чорнобиль змовк старий,
Чому зажурена йде мати,
Чому загинув рід людський?

Чому напівупалі хати
Вартують смуток, небуття?
Чому в садках плодів багато,
А їсти їх — згубить життя!

Мовчить Чорнобиль - дід кремезний,
Цеглиння з вогнищ погляда.
Тут свято довго не воскресне –
Зайшла в країни дім біда!

Не зеленіють дивні луки,
Вітри неспокій в дзвони б'ють.
Півмертва Прип'ять рибу душить,
Полин навіяв гіркоту .
Блукають безпритульні Душі –
Радиактивність владна тут!

Блукає горе в Передсвіті –
Дротами ноги в кров подерло...
Живі йдуть голови схилити
У пам'ять тих, які померли!...........
квітень 2001 року
  





РІДНЯ

Бабуся, ніжна Україна,
Дідусь старенький, Харків мій,
Онука пестили в хмаринах –
На хвилі неба голубій.
Казки матуся розказала –
Капітоліна чарівлива;
У дитсадочок проводжала,
Теплом сердешним обігріла.
Цареборисів, любий татко,
Мене у школі гартував;
І вчитель мій, Ізюм, завзято
До справжніх знань підготував.
Благослови рідня кохана,
Книшів дай в торбу запашних.
Шукатиму світи незнані
І відкриватиму для всіх!
2003 рік
 





ПОЛЕ ПОЕЗІЇ

Догорає ватра,
Ледь встає трава.
В землю глевкувату
Сіються слова.
Щоб вірші рядками
Визріли стрункі,
Добрими руками
Знищать помилки.
Хай рядки дозріють –
З римами зростуть.
В аркуші надії
Впишеться їм путь.
26.05.2003 рік






КАПИТОЛІВКА

Моє село, моя домівка:
Сосновий ліс, байрак крутий,
Де бродять луками корівки
Запас* шукаючи смачний.
Ось телевежа вітроломна
За лісом шпичаком стоїть;
Варвари церква вікопомна
Чатує спогади століть.
Ще Ігор пив шоломом воду
Де Сіверський, тече, Дінець,
На Дібрівську дивився вроду
І брів він нею напростець.
Шумлять шкільні біляві липи
І нива стигне та буя...
Тернична вулиця, садиби –
Це Капитолівка моя!
1988 рік
*Мається на увазі від
слова запастися
  

Автор проекту: Гонта В.М.
Адреса: Україна
Миколаївська область м.Баштанка
Поштова адреса:virchi@yandex.ru,
Адреса сайту: virchi.narod.ru

Роботу над сторінкою розпочато  18 червня 2006 року