Зміст

На головну

    Михайло Вишняк - кандидат філологічних наук, доцент. Завідувач кафедри теорії та історії української літератури Таврійського національного університету ім. В.І.Вернадського, секретар Кримської республіканської організації Національної Спілки письменників України.

МОЇЙ ПІСНІ

Дам із серця тобі вогню,
Щоб словами вогонь розквіт.
В щиру правду тебе вдягну.
Полети, моя пісне, в світ.
В чистих росах-сльозах омию,
Загартую в житті-борні,
Щоб як долю й свою надію,
Понести у прийдешні дні.
Лиш тоді я щасливий буду,
Як тебе привітають люди.

  





ТРИПТИХ ЗЕМЛІ

І
Я – нерв чутливий на тлі землі,
Болю і горю її болями.
Коли їй гірко, мої жалі
Вростають у небо тополями.
Коли їй легко, радію я,
Розкрилююсь лебедем-втіхою.
Бентежусь, рвуся, як полум'я,
З землею єдино дихаю.
Я – нерв чутливий на тілі землі.
Тривожусь зрадливою тишею,
Вбираю в себе усі жалі,
А сам від землі міцнішаю.

II
Чи можу я спокійно жити,
Коли тривожиться земля,
Коли барвисті оксамиті
Зловісна бомба спопеля?!
Як з чорних лицарів обранці
У бойнях пробують свій хист,
Коли земля у лихоманці
Тремтить, немов осінній лист.
Коли сивіє рута-м'ята
Від чаду пороху і сліз,
Коли від плачу сліпне мати, –
Війна справляє бенефіс.
Коли десь падають дерева,
Від болю корчаться вони,
Й зоря печалиться рожева...
Коли десь падають сини.
І рано сиротіють діти,
І смерть, пануючи, ґуля...
Чи можу ж я спокійно жити,
Коли в неспокої земля?!

III
Земля розпрозорилась ясною дниною.
Так красно – замри і любуйсь.
Я серце у грудях не втримаю,
Мажорним чуттям розірвусь.
Леліється далеч веселкою мрійною
Пропахли медами сади.
І жайвір запрошує піснею рвійною:
– До сонця, людино, іди!
Радій сонцесвіттю доби розмаїтої,
Впивайся красою сповна...
І стелеться, стелеться долею світло
До щастя дорога-струна.

   



 

Зміст

На головну

Автор проекту: Гонта В.М.
Адреса: Україна
Миколаївська область м.Баштанка
Поштова адреса:virchi@yandex.ru,
Адреса сайту: virchi.narod.ru

Роботу над сторінкою розпочато 18 жовтня 2006 року