Зміст

На головну

    Стефанія Українець народилася на Львівщині. Закінчила філологічний факультет Рівненського педінституту. Учителювала, викладала в профтехучилищі. Нині – на викладацькій роботі. Кандидат філософських наук.

Я вкотре – не двічі, не раз,
Я знову – в густий перетин,
В розпачливий дим безчась,
У шурхіт стрімкого лету.
Я знову – сліди в пісок,
Я вічно – по скелях сосон,
В прибій молодих гілок,
У синь, пересинь, у просинь.
Як половець, сизий дим
Заходить у край чужинний.
Я знову – між стін води
В бляшаному ритмі ринви.
Пульсую в проломі стін,
Плачу за відтинок лету,
І за піски густі,
Й за версію буть поетом.
Не мають слова ваги,
Бо знають усі без мене,
Чому між пісків сухих
Кочує трава зелена.





 

На запросини – перепросини
У холодну сльоту невдач
Націдилося, наморосилось –
Шелест рук, шелест слів: пробач.
Запитально і недокучливо
І аж якось так, що й ніяк...
Між асфальтами неплавучими
Ти – сторонній, а я – своя.
Або, може, щось перекручено
Ще до нас було іздавен.
Глянь: до слів твоїх перемучених
Крайчик серця мого пливе.
І світло розчахнулося – проходь,
Зніми з плечей сліпу притомність глузду.
Десь поза нами має стати вод
І піднебесся вихолола люстра.
І розповитий кокон: возлюби!
Й предвічна радість у гортані ясел.
І світять поміж нас пісні хліби,
Не котяться за обрій і не гаснуть.
Умиєм ноги росяним стежкам,
Що встали засвіт, встали з полуночі.
Хтось не прийшов, хтось ними заблукав –
Прости нас вперше, вдруге, втретє, Отче!
В стонадцятий, в останній, може, раз,
Допоки не впаде з небес пір'їна.
І ритм доріг, й блаженний ритм пера –
Твоя земля там, де пустив коріння.
Ось ти ідеш по зрошеній траві,
І рвуться на смички гарячі жили.
А згасла люстра каламутить світ,
В якому ми себе не залишили.

        

Зміст

На головну

Автор проекту: Гонта В.М.
Адреса: Україна
Миколаївська область м.Баштанка
Поштова адреса:virchi@yandex.ru,
Адреса сайту: virchi.narod.ru

Роботу над сторінкою розпочато 25 жовтня 2006 року