Миколаївська область
м.Баштанка
О.О. Сизоненко в моїй пам'яті
Я по-іншому побачу степ широкий,
Не такий, як бачила колись.
Зустріч з Вами - вихор почуттів гарячих
Ви підняли в душі все вгору, ввись.
В степу майнув і зник промінчик синяви.
Як в тому вірші, що колись читали Ви
В селі побачу хату вечорову,
Згадаю з Вами тихую розмову.
Ви написали "Квітни і рости",
Щоб все збувалося, як кажуть "із роси"
Добром згадаю Вас через роки.
Ви в пам’яті моїй назавжди й навіки.
Якби могла, намалювала б я картину
Про Вас, шановану всіма людину.
На ній барвінок сяє коло хати,
І мати йде з дороги зустрічати.
А степ широкий розгорнувся ковилою,
Хліба стоять високою стіною.
А жайвір тягне пісню в далині
Мій рідний край! Чому так любий ти мені!
Степова столиця
Звичайно, кожному мила своя сторона. Та я горда з того, що живу у вольниці степовій, у Баштанці. Бачу її з усіх життєвих доріг, милуюся нею вранці і ввечері, постійно осягаю її минуле. В моїй уяві постають картини дикого колись степу, в якому тільки козаки-охоронці полохали птахів та ще вороги залишали свої криваві сліди.
Тепер ці степи зворушують серце піснею жайворонка, різнобарв'ям веселки, безкінечністю хлібного моря.
Краю мій рідний, стороно моя степова! Щаслива я, що народилася саме тут!
Звідси мої корені, тут жив мій рід, живу я і житимуть мої нащадки. Ні під якими зорями чужих країн не бачу свого майбутнього. Саме тут мій отчий край, бо тут могили моїх прадідів. Пригадую слова Д. Павличка:
«Виростай, дитино, її пам'ятай:
Батьківщина – то найкращий край»
Роботу над сторінкою розпочато 5 квітня 2005 року
