Зміст
На головну
Миколаївська область
Баштанський район
село Костичі
Біографія
КОСТИЧІВСЬКИЙ НОКТЮРН
БАЛАДА ПРО БАТЬКІВЩИНУ
Збірка гуморесок
"І сміх і гріх":
Сорокопуд Павло
Петрович народився першого листопада 1965 року в селі Костичі.
Закінчив 8-ми річну школу. Зі школи захоплювався літературою
та музикою. Ще у шкільному віці почав писати перші вірші. То був романтичний
зліт поетичної душі, що жадала злетіти до зірок.
ВІЙНА ЗАЛИШИЛА СЛІДИ
Пройшла війна стежками долі
Там, де тепер цвітуть сади,
Де хліб росте на мирнім полі,
Війна залишила сліди.
Вогонь війни спалив чимало
І юних доль, і чистих мрій.
Лише надія не вмирала,
Коли солдати йшли у бій.
Вітчизну рідну захищали
Вони від хижих ворогів,
Життя любили та вмирали
За рідний дім, за матерів.
І пам'ятник бійцю-солдату,
Що височить в моїм селі,
Нагадує травневу дату –
ДЕНЬ ПЕРЕМОГИ в тій війні.
КОСТИЧІВСЬКИЙ НОКТЮРН
З часів найперших поколінь,
Коли було засноване село,
З глибин прадідівських корінь,
Як сад Едемський розцвіло.
Прекрасна степова перлина,
Де золотом покриті ниви.
Тут лине пісня солов'їна
Та мови рідної мотиви.
Інгул несе спокійні води
І наче пісню колискову,
Співають хвилі тихі оди,
То хлюпотять, то стихнуть знову.
Місця навколишні родючі
І люди серцем дуже щирі.
Під сонцем Таврії палючим
Працюють в злагоді і мирі.
Дідів негаснуча надія
Ще, як вогонь святий, пала,
Відновить сили, здійснить мрії
І славу рідного села.
В майбутнє думками полину,
Де зірка благості горить,
Хай Костичі і Україну
Навіки Бог благословить!
БАЛАДА ПРО БАТЬКІВЩИНУ
Тече історії ріка,
Минають віхи поколінь,
Тисячоліття і віка
І гіркне небуття полин.
У часі чую десь далеко
Ще голос предків гомонить.
Ген пам'ять лине, як лелека,
І в серці ангелом сурмить.
Село виднить, як на долоні,
Дитинства тут пройшли літа
Та сивина покрила скроні
В минуле юність відліта.
Вже осінь листя розстилає,
Покрите золотом село,
Неначе з казки виринає,
В якій століттями жило.
Летять у вирій журавлі,
Курличуть сумно над водою,
Любов до рідної землі
Вони в серцях несуть з собою.
Часи летять на крилах долі,
Життя в історії - це мить.
Ідемо ми назустріч волі
В майбутнє зоряних століть.
Козацька слава невмируща,
Зозуля нам кує літа
Та Батьківщина в серці суща
Навіки мила і свята.
ЗБІРКА ГУМОРЕСОК
Сорочі пересуди
Шановна кумонька сорока
Зло й лицемірство не терпить,
Чутки розносить білобока
Й береться злодіїв судить.
Те й робить, що поганців лає,
Кляне й бажає всяких лих,
Чужий недолік викриває
І суде звірів лісових.
Проте сьогодні у сусіда
Підступно викрала курча
Та смачно краденим обіда
Собі ж той злочин вибача.
І серед нас такі є люди,
Що плескать люблять язиком,
Не суд вершать, а пересуди
Сорочим судячи судом.
Виборча компанія
В політиці відомі всім граки
Воркочуть з виборцями ніби голубки.
Як хочеш вовну купувати,
Довір вовку овець охороняти.
Собача демократія
Коли собаці дать свободу слова,
Вона не тільки гавкать, а й кусать готова.
Друзі
Уранці лис із півнем подружив,
Аж до обіду півень той дожив.
Законодавці
Вовки закони поважають
Та для овець самі їх пишуть і приймають
Щіпачі
Усіх курей несучих без розбора
Общіпує налогова контора.
Депутат
Осел, народом обраний до "ради",
Тепер з трибун співа ослині серенади.
Шавкина демократія
Надумав Лев зібрать народне віче,
Він звірів на поляну риком кличе.
Віднині мудрий каже цар:
"Критикувати владу може всяка тварь.
Тепер політика у царстві буде нова -
Хай демократія живе й свобода слова".
Тут вибігла з юрби дворова шавка
І стала на царя сердито гавкать,
Собака лаялась, аж слиною стікала,а,
І Лева давніми гріхами попрікала:
"Торік ти в антилопи з'їв теля, -
Зухвало шавка промовля -
А у шакала падаль відібрав ?"t;
На те Лев тільки гривою кивав.
"Три шкури з нас налогом дер
У клітці місце деспоту тепер".
До скелі цепом Лева прикували,
А царством праве шавка і шакали.
Тепер вони по-своєму керують,
Чіпляють локшину на вуха й тим годують.
В політиці завжди, хто краще гавка,
Той владу й трон для себе вигавка, як шавка.
Борець
З трибуни вовк в парламенті борець,
Відстоює права усіх овець,
Проте вночі дере із них три шкури,
Бо вовчої не змінює натури.
Корупція
Трапляються на службі різні пси,
Що гавкають і за штани кусають,
Та за огризок ковбаси
Лише хвостами злодіям виляють.
Пиха
Пузир роздутий власною пихою
Хотів злетіти в славі до зірок.
Та вітром знесений до хащі лісової
Застряг і лопнув посеред гілок.
Відважна шавка
Із двору шавка на палкана
Відважно гавкала й гарчала.
Та як зустрілись врешті за парканом
Піджала хвіст і жалісно скавчала.
Цапині ревнощі
Ревнивий цап козу спитав:
"Ти де всю ніч розпутниця гуляла ?"
"Не будь козлом, ти ж сам послав,
Як ми сварилися." - коза відповідала.
Городня порада
Ой будеш гірко сльози лить,
Коли за жінку візьмеш цибулину.
"Вона з коханцем-цибуком лежить рядком",
Казала мати лопухові сину.
Ведмідь хабарник
При владі новій, як в часи старі,
Ведмідь бере у бджіл медові хабарі.
Вигідна посада
Посада в пасічника ведмедя
Солодке забезпечує життя
Бджолиний пан
На пасіці ведмідь великий пан,
Бо рамки він встановлює бджолам.
Митник
На митниці баран по фаху службу має
Зеленими бере й ворота відчиняє.
Дружні обійми
Як самий кращий друг - Удав
Кроля обіймами вітав.
Ослиний диплом
Осел купив учену ступінь і диплом
Та розумом залишився ослом.
ОБ’ЯВА
Стара карга на ладан дише
Та ще й хочеться гріха
Вона в журнал об’яву пише
Самотня жінка хоче жениха.
Собой білява, гарна й модна
І для кохання ще пригодна,
Є сад, город, сарай і хата.
І треба ж так, що та об’ява клята
На очі парубку потрапила одному
Не дуже умному, але й не геть дурному
Такий, як всі козак собою бравий
Попутав біс його лукавий.
Він прочитав – женюся на оці.
Гадаю нового українця дочці.
В редакції довідався адресу
Пішов у гості й так уже радів
Мовляє всім – йду сватати принцесу.
Найшов нарешті ту, яку хотів.
Проліз у двері через паркан
І нетерпляче стукає в двері
Хто там такий? Жених Іван
Прийшов посвататись Венері.
Стара з прожоху клямку відчиняє
В самої очі стали, як в сови
І нареченого із ніг до голови
Вона бувалим оком оглядає.
Ну що ж, ти хлопець дуже гарний
Заходь голубчику, сьогодні будеш парний.
Сама мерщій біжить до печі,
Пампушок витягла з макітри
І як завжди бува до речі,
На стіл поставила півлітра.
Жених для понту поламався
Ну десь-то їсти не хотів,
А потім сів, ураз приклався,
Усе це залпом випив, з’їв
На бабу дивиться, й гикає
Стара схилилася на стіл
І про любов йому „втирає”.
А він вухами пряде, наче віл.
Сидить і писану красуню жде.
Терпець урвався врешті та й питає:
Де ж наречена, скажи хай хутко йде.
А сам паска тугого послабляє.
Воно б не гріх уже й до діла.
Стара по своєму слова ті зрозуміла.
Ой, любий, наречена я.
Візьми мене я вся твоя
І провела руками по стегнам
Мовля: я честь свою тобі віддам
Звалила хлопця на підлогу
І безсоромно стала роздягать.
А він пручається й кричить: На допомогу
Тебе за чорта треба віддавать.
Та як дорвалася до тіла
Стара немов оскаженіла.
Всю ніч у хаті гикало й гуло.
Ви здогадалися, мабуть, що там було,
Як вирвався Іван із лап старої
Тікав уранці голий, без штанів.
Та вже тепер не хоче й молодої
Женитися зовсім перехотів
Ото на вус мотайте парубки:
В об’явах дівки всі хороші
Хоч деяких заждалися гробки
А деяким потрібні тільки гроші
Обачно вибирайте, щоб отак
Самі ви не потрапили впросак.
А тим об’явам із газет
Одна дорога – у клозет.
Автор проекту: Гонта В.М.
Адреса: Україна
Миколаївська область м.Баштанка
Поштова адреса:virchi@yandex.ru,
Адреса сайту: virchi.narod.ru
Роботу над сторінкою розпочато 2 квітня 2005 року
