Біографія Назви твору
Білиловський Кесар
Глянь, красуне, на ту чайку
Люблю тебе, моя дружино
Бунін Іван
Вечір (Про щастя ми лиш згадуєм...)
Настане ніч моя
Мазій Роман
Маленьке щастя
Усе минає
Глянь, красуне, на ту чайку,
Що над річкою літа:
Прокигиче і до хвилі
Груддю щиро припада.
Глянь, красуне, на ту бджілку,
Що на квіточці сидить;
П'є жадібно мед солодкий
І тихесенько гудить.
Глянь на жайворонка в полі,
Що тремтить у небесах
І виспівує веснянку
Про буяння на ланах.
Як та чайка, і я щиро
Припадаю, до грудей,
Як вона, я поринаю
В синю глиб твоїх очей.
Як та бджілка, я поживу
З губ твоїх солодких п'ю.
І гуду тобі тихенько
Про лебідоньку мою.
Як той жайворонок в полі,
Я щодня увись лечу
Із пісень моїх щасливих
Тобі саван слави тчу.
К.Білиловський
Признання
Люблю тебе, моя дружино,
Моя порадонько єдина!
Люблю тебе, як і колись,
Коли уперше ми зійшлись.
І враз, ми полум'ям кохання
Спалахнули, мов зоря рання,
І дух на легких крилах мрій
Витав, і в серці від надій
Нові підіймались сили,
І щастям очі нам світили.
Люблю тебе, люблю дружино!..
Ту несподівану хвилину
Й твою солодку, хвильну річ
Забуть мені повік невміч,
Коли, неначе пташка з неба
Защебетала й все, що треба
Для щастя, все ти принесла,
Як в мій курінь сама прийшла,
Змінявши на курінь сіроми
Розкішні батьківські хороми.
Люблю тебе, моя ти доле,
Як не любитиму ніколи.
Ти бачиш, ясочко, сама,
Що в грудях зрадоньки нема,
Що в грудях серце вірно б'ється.
З дороги правди не схибнеться,
Що й досі, як і навесні,
Ти квіткою цвітеш мені
Найкращою, що квітне в маї, -
Фіалкою в зеленім гаї.
Люблю... і буду шанувати,
Бо ти є діток наших мати,
Що мов лебідка лебедят,
Викохуєш наших малят:
До себе ніжно горнеш, криєш,
Впадаєш коло них і млієш,
За кожним кроком їх тремтиш.
То сміхом срібним задзвениш,
Мов в храм тобі відкрилась брама
Як вчуєш рідний поклик "мама!"
К.Білиловський
На початокВечір
Про щастя ми лиш згадуєм. Бувало...
А щастя всюди. Може буть воно
Цей сад осінній, листя, що прив'яло,
Повітря це, що ллється крізь вікно.
У небі хмарка, наче покривало,
Пливе. За нею стежу я давно.
Як мало бачимо, як знаєм мало,
А щастя тільки знаючим дано.
Вікно відчинене. Ось пташка сіла
На підвіконня й пискнула. Від книг
Відводжу погляд. Вітер зовсім стих.
День вечоріє. Зірка за ряхтіла -
Гул молотарки на одній струні
Щасливий, чую, бачу. Все в мені.
І.Бунін
Переклад Д.Павличка
На початок
Настала Ніч моя. Німотна тьма надійде.
Новому світичу тоді звелить Господь -
Бо чудо творить він - ту пітьму побороти.
Так сяй же, Місяцю. І як найшвидше вийди
Хай Сонцем даний вид ту звістку подає
Що день мій догорів, та слід на світі є.
І.Бунін
Переклад Д.Павличка
На початокМаленьке щастя
Вже натомивсь його шукати,
Душа поникла, ледь жива,
Упав, немов серпом підтятий,
Достиглий колос у жнива.
Воно було, здається, поряд,
Серед розмаю квітів, трав.
Та блимали холодні зорі,
І насміхалися: "Впіймав?"
І знов я брів вечірнім полем,
Шукаючи її сліди,
Стерня у босі ноги коле,
А щось підказує: "іди!"
Таке трапляється не часто,
Життя лиш раз цей шанс дає.
Я йшов - і раптом бачу - щастя!!!
Маленьке, сіре... та моє...
Р.МазійУсе минає
Усе минає, все тече -
Вода у море, час - у простір
А кожен день лиш сумнів тче
І зрозуміти все не просто.
Зигзаги диких віражів
І чисте полотно дороги.
І глум державницьких мужів,
І тінь стражденна перемоги.
Усе в єдиному клубку
Сплелося на людських раменах.
І плаче Ангел у кутку,
В руках тримаючи Знамення.
Р.Мазій
Роботу над сторінкою розпочато 13 березня 2005 року
