Надія Горденко

Поетичні збірки:
 

Одеська  область
місто Одеса

Біографічна довідка

Від автора сайту:
!!!На сторінці використовується
Java та GIF- анімація!!! 

Обговорення творчості Надії Горденко на форумі

Зміст творів:
До поезії Надії Горденко

збірка

"ДРАМА МОГО СЕРЦЯ"



З ТОБОЮ

Моя любов, моє кохання
Мій ангел, сенс мого життя!
Вже пил розвіяно страждання
Сьогодні і навіки я - твоя.

Я більше не заплачу, - знаю
Від горя, болю і туги.
На щастя лиш надію маю,
Бути разом, Боже, поможи.

І смуток згине у Бермудах,
Засяє радість поміж нас
Й мелодія сердець у грудях:
Коханий мій, кохатись час.

Тебе ніколи вже не втрачу,
Душа моя з тобою назавжди.
Ми перепишем долю і удачу,
Кохай і більше не тужи!






ЦИГАНКА

Циганка в руки заглядала –
Усе життя у неї на виду.
Що було й буде прочитала,
Все бачить, що хотіла і що жду.

"Ти видна, красна та вродлива
Все матимеш – лиш забажай …
Та доля іноді мінлива
Не завжди щастям урожай.

Волію я сказати, мила…
Багато душ дотла згасиш ….
А той один, кого любила
Він не забув… ти не простиш…

Ти рокова… Усіх круг тебе, -
Немов би чарами звивав.
Мужчин влюбила ти у себе,
А серце, ніби закував…

І там ятрить велика рана,
Яка ще й до тепер болить…
Любов та сильна і незнана
Принесла тільки щастя мить…

А серце твоє - не жорстоке,
Та щастя іншим не несеш…
Вони вмиратимуть допоки,
Когось у душу не позвеш…

Ти так нікого й не любила.
Ти серце віддала Йому.
Та зрада все життя розбила,
Принесла в серце лиш журу…

Але ти знай, що він, такий же
Нещасний, зжурений, як ти…
Забудь, даруй прости вже
І дай дорогу віднайти.

Коханий твій страждає й плаче,
Шукатиме тебе завжди!
Не креслиш долі і удачі –
Він повернеться… Тільки жди!"






ЩАСЛИВИЙ РАНОК

Гірка кава по ранках з тобою
Чи смачніше що-небудь буває?
Твої очі вмивають любов'ю,
Моє серце від щастя вмирає.

П’янка втомленість після кохання…
Ніжність, ласка, - душа завмирає…
Ми з тобою не спали до рання…
Лиш розлука на день нас лякає…






ВІЙНА ЗУСИЛЬ

Я знов шукаю в тобі вади
Я, ніби прошу, щоб ти сам
Наблизився скоріш до зради,
Я… на розлучення… подам…

Моя любов до тебе гине…
Здушила серце вража біль
Моя сім'я – кубло осине…
І кожен день війна зусиль.

І хто в борні тій переможе
Твоя любов, чи сум мій… біль?
І чи воскресне?.. І чи зможе?..
Чи моє серце сточить міль?

Невже кохання могло вмерти?
Колись не вірила, що ТАК…
І хто ж це винен в його смерті?
Хіба ж це зараз має знак?






ДЕПРЕСІЯ

Про мене кажуть, що вродлива, -
Мужчини падають до ніг.
А ще говорять, що щаслива,
Якийсь везучий оберіг

Мене підтримує і хоче
Всі мрії справдити нараз,
Та він безсилий і не може
Моє життя – безглуздий джаз…

Чому ж це все мене не тішить?
Чому ж це нещаслива я?..
Уся увага серце душить,
І вже не радує життя…


Чомусь не тішить ця увага,
І не потрібна суєта
Всі мрії їсть якась зараза,
Життя моє – це метушня…






ДОРОГУ ДО ДОМУ
 ЗНАЙДЕ МЕЛОДІЯ БЕЗ СЛІВ

(Слова до мелодії ДіДюЛі
"Дорогу домой укажет мелодия без слов)

Я залишилась одна…
Я помираю в журбі…
Як же, скажи, повернутись назад?
Ти і досі потрібний мені!
Думала я все пройде… Зболене серце помре…
Але щемить і душа завмирає –
Я й досі кохаю тебе!

Приспів:
Вернися, коханий, вернися до мене, -
Я жду.
Нехай минулі роки заберуть із собою, -
Біду…
Якщо серце палає коханням
І ти теж не можеш забуть...
Повертайся, коханий,
Мелодія вкаже тобі вірну путь.
    (2 рази)
    Тобі вірну путь…

Я пам’ятаю твої
Всі поцілунки п'янкі
Я не забула ті очі ясні, -
Ти і досі ще снишся мені!
Знову літаю у снах,
Ніч – це кохання для нас
Вернися до дому,
Мелодія серця
З'єднає навіки вже нас.

Приспів:
Вернися, коханий, вернися до мене
Я жду.
Нехай минулі роки заберуть із собою, -
Біду…
Якщо серце палає коханням
І ти теж не можеш забуть...
    (2 рази)
Повертайся, коханий,
Мелодія вкаже тобі вірну путь






ПЕРШЕ КОХАННЯ…

Не знала я, що через роки
Ввірветься в серце знову біль
Страждання вирве з серця спокій
Я знов сумую – ти не мій…

Такий далекий, але рідний
Згадаю я не перший раз
І твої губи, погляд ніжний
В уяві виникнеш нараз.

Давно, колись мене образив,
Кохання кинув ти до ніг…
Глибоко в серце моє вразив
І те, що було, - не зберіг.

Чому? Чому я все питала, -
Навіщо зрадив ти мене?
Повернення твого чекала
І знала: горе не мине.

Спливали дні, а серце мліло
Та я пробачила тобі...
Чому ж, чому так заболіло,
Коли приснився знов мені?..

Напевно, так в життю буває
Кохання перше – не забуть…
Воно все рівно повертає,
А спогади в минуле звуть.






ОСІНЬ

Я ніколи не любила осінь…
Та й, напевно, вже не полюблю…
Тільки біль вона мені приносить…
Забирає всіх, кого люблю….

Та й за що її любити маю?
За дощі чи мряку, болота?
Що казкового в цьому, - не знаю…
А ще кажуть: "Осінь золота"…

І спадає листя, мов вмирає, -
Забиратись час уже прийшов…
Навіть пташка в вирій відлітає,
Щоб мороз і холод не знайшов…

Не люблю її тому, що холод
Проганяє літо і тепло, -
Час любові і кохання солод…
На душі тепер, мов замело…

Я ніколи не любила осінь…
Відмирання час… Це сум… Се біль…
Не люблю її і це назовсім,
Бо дощами в рани сипле сіль…






СТРАШНИЙ СОН

Ти мені сьогодні знову снився –
Прокинулась з сльозами на очах…
Ти мене покинути збирався…
Який же ти далекий був у снах…

Бачила, що ти – в труні… безмовний…
До мене більше не прийдеш…
І я ридала, плакала…. Хто винний?
Чому ж так скоро ти ідеш?

Сліз гірких тих було мало,
Бо тебе на цвинтар віднесли…
Прокинулась я… ридала –
Вісточку до мене хоч пришли…







НЕ МОЖУ РОЗЛЮБИТИ

Ці сльози, сум і біль горою…
Я вже не можу – мука жить…
Роки пройшли, немов луною.
Мені тебе не розлюбить…

Скажи мені, чому я плачу?
І не змирюсь з усім ніяк,
Що вже ніколи не побачу…
Як жити з цим? Як жити так?

Як жить? Душа моя страждає
І сльози котяться не раз.
А серце так тебе кохає, -
Та казка ця вже не про нас.

Скажи, за що я так кохаю?
Чому ж не сила позабуть?
Сьогодні й завтра я згадаю,
Та вже не зможу повернуть.

Та все, що було, - тільки пам'ять
І мрія, що могло би буть.
Не раз закровоточить рана,
Та час назад не повернуть…







Збірка

"ЛЮБОВ В ТЕНЕТАХ ІНТЕРНЕТУ"




БАЛ ДУШІ

Забігла радість на хвилинку ….
І просить душу у танок
Я прожену свою журинку
Страждання зв’яжу у вінок.

В цім танці плавно ми літаєм
І такт у такт сердечний бій…
Та й вже нічого не шукаєм –
Не важно те, що ти не мій.

І скільки буде бал гудіти –
Не знаєм точно я і ти…
Та й чи любов та буде гріти?
Чи зупинить все іпіти?..
15.10.06






ВІРШІ

Навіщо вірші? Щоб ридати…
Словами сльози змить з душі,
Щоб сам собі ти міг сказати,
Як важко іноді тобі.

Коли душа твоя не може
Сама з собою вести бій,
У цьому Слово допоможе.
Ти біль розчиниш в ньому свій.

Ти вилий все, що так боліло,
Скажи, що в голос ти не смів.
Скажи, щоб все навік згоріло –
Тоді й полине з серця спів…
15.10.06






СОН

Я вже не знаю, де живу:
Чи тут, чи десь там із тобою…
Чи сон все це, чи наяву?
Чомусь ти володієш мною.

Ти поселився у думках
І створюєш прекрасну казку…
Являєшся мені у снах,
Даруєш найніжнішу ласку.

Найщасливіша я у снах…
Якби ж могла там залишитись!..
Ти пролетів, немовби птах, –
Мені жвід сну вже не звільнитись.
18.10.06






ВИПАДКОВА ЗУСТРІЧ

Вже осінь… Холодно… Дощі…
І на душі якось так сумно…
ЇЇ зігріють лиш пісні,
А він прийде й піде безшумно…

Таке життя на самоті
Її не радує, не тішить…
Якби змінилось щось в житті?!
Ця безпорадність уже бісить…

Та враз вона зустріла сум
В чужих очах такий, як в неї.
Він теж не чує галас, шум…
В його душі закриті двері.

Той стіл навпроти… кава, дим
Від сигарети, майже, біло…
Вона залюбувалась ним,
Він поглядав лише несміло.

Вмить посмішка злетіла з вуст…
Чому? Вона й сама не знала,
А в нього ледь здригнувся вус –
Вона його зачарувала.

- Дозвольте сісти… Можна тут?
- Так-так… звичайно… прошу пана…
- Звільнились від холодних пут?
- Та ні… Не осінь, а якась примара.

Куди ж подівся їхній сум?..
Розмови і солодка кава…
Над холодом лиш сміх і глум –
Вже не проблема, а забава.

- Давай з тобою ми підем
Й до моря спустимось самого…
Тепло з кав'ярні заберем
І холоду не пустим злого.

Він поглядом своїм пече,
Хвилює душу і до тла згорає.
Цей день щасливим нарече.
Здається, він її кохає…

Така жагуча пристрасть б'є
Він руки їй схвильовано цілує,
Красу з лиця немовби п’є
І серце й душу їй хвилює.

Щось сталось, загорілось вмить…
Неждана зустріч все змінила
І в серці в них уже горить
Найбільшого кохання сила!
18.10.06






СИЛА ЧИ СЛАБКІСТЬ?!...

Веселий, впевнений, дотепний,
Усмішка грає на устах
(Для когось, може, ти й нестерпний),
Витаєш богом по світах.

Ніхто не бачив твою слабкість,
Не знав сльозинки на очах,
Не чуєш ти ні в чому важкість –
Любов, кохання при свічах.

Тебе нічим не здивувати –
Все знаєш, звідав ти не раз…
Когось захочеш "покохати" –
Уже у спальні грає джаз.

Якщо пильніше придивитись,
Уважно в очі зазирнуть –
Туга і сум змогли вповитись,
Смієшся ти, щоб не втонуть…

За силою – сховалась слабкість –
Вона з'їдає вже тебе…
На серці каменем лиш важкість…
Не можеш захистить себе.

В словах жагучий ти коханець,
На ділі – страх заполонив…
Твій дух чомусь не йде у танець –
Такі слова палкі ронив…

За ніжністю ховаєш болі…
Свою журбу, свій сум, свій страх…
Бажаєш вирватись на волю
Й шукаєш щастя у світах.

І б'єшся знов в чужий ти берег,
Свого ж не можеш віднайти...
Не щастя це, а – димка, мереж…
Ти прагнеш в гавань вже зайти.
20.10.06






В словах –коханець вірний, палкий,
А на ділі – боїшся провалу.
Твій дух не такий вже й жаркий,
Обіцянками вводиш в оману…


ЕГОЇСТКА

Я висказала все… Я все сказала….
Тепер три крапки поміж нами …
Свою любов навікизруйнувала,
Я відпускаю – йди світами…

Я більше не тримаю – ти вже вільний.
Що треба, - я у тебе взяла…
Життєвий темп занадто божевільний.
Пробач… тебе я не кохала…

Сторінку цю я вже перегорнула
І не вернуся більш до неї,
Ніколи не згадаю… все забула…
Не стукай більше в мої двері.

Я стала егоїсткою… напевно…
Ти вибач, щопотурбувала…
Не силуйсь повернути все так ревно –
Створила я… Я і зруйнувала.






ВОГОНЬ КОХАННЯ

Запали в мені вогонь кохання…
Обійми, щоб пристрасть взяла верх…
Щоб нестримне бачитись бажання
Квітувало щастям – біль померх…

І не бійся ти в бурхливім морі
Позабути рівновагу почуттів…
Ти поглянь на ці прекрасні зорі –
Я волію, щоб зі мною полетів…

Залишись у мене до світанку,
Подарую ніч небесних мрій…
Я любитиму тебедо ранку -
Ти віддаш любов мені одній.






ВСЕ ВІДДАМ ЗА МИТЬ З ТОБОЮ

Я намалюю ідеальний образ,
Візьму його з собою в сни…
Нехай навкруг нас щастям обрис
Окреслить від лапищ біди.

За мить одну з тобою разом
Не болісно піти, як мус…
Лише б потішитися блюзом –
Блаженствуєм"Still Got The Blues".

Ти обійми сильніше, чуєш?
Не розум – серце взяло верх
Зі мною ти не пожалкуєш
Навіть на дні – блаженства верх.






ПРИЛИНЬ

Відкинь свій страх і йди за мною!
Нам буде весело – повір…
Емоції нові рікою,
Своє життя мені довір…

Чи ти мене боїшся, милий?
Чи страшно кинуть світ старий?
Невпевненість у море вилий,
А страх лихий, мов скарб, зарий…

Поринь зі мною в море щастя
І рятівний жилет відкинь…
Побудь зі мною, в моїй власті,
І хвилею в життяприлинь…






СИЛЬНА ЖІНКА

Я небезпечна, сильна жінка,
І ризик – відданий мій друг…
Глуха переді мною "стінка"
і та не стримає потуг.

Доб'юсь всього, що захочу,
Казать "табу" мені не смій!
Якщо тебе впіймати схочу, -
Не сумнівайся – будеш мій!

Шампанського хмільний напиток
В цю пору кращий над усе.
Його не п'є, хто має збиток,
П'ю я – отримавши тебе.






ЯКБИ Ж…

Злетіти до неба з тобою,
Згоріти в коханні до тла,
Затьмарити всесвіт собою
Для тебе… якби ж я могла…

Без слів, без єдиного звуку,
Без погляду – тільки в думках –
Помовч… Не кажи про розлуку….
Вернуся до тебе у снах.






ЛЮБОВ В ТЕНЕТАХ ІНТЕРНЕТУ

Нас палкий роман єдна
На сторінках "Самвидаву"…
Тема, мрія в нас одна…
Ми ведем розмову жваву.

А коли тебе нема,
Ти не пишеш свої вірші, -
Не питайте: "Чом сумна?" –
Це для мене дні найгірші.

То ж мене не покидай, -
Я в журбі гіркій згораю…
Ти люби мене, кохай –
Я тобі вірші складаю!






ПУХНАСТА Й БІЛА

Ну, що мені зробить з собою, -
Мене Ти знову надихнув…
Я думаю, живу Тобою,
А ти мене чомусь забув…

Я можу бути також ніжна,
Пухнаста киця, мовби сніг…
Я так боюся, щоб непізно
Сказала це – Ти вчути зміг.

Свою я силу приховаю,
Беззахисною стану геть…
Мурличу ніжно: так скучаю…
Мені без Твоїх віршів - смерть…






ГОРИ ЗІ МНОЮ

Гори зі мною! Падай і вмирай!
Навіщо серце замикати?
Я зву тебе з собою в вічний рай…
Чого тобі іще шукати?

Чи думав, чи гадав колись, що так,
Співатиму вогнем для тебе?
Депресія зробилавірний знак…
Найближчий, перший крок до неба…

Гори зі мною, тільки не згорай,
А серце дай на розтерзання –
Мені лишень одній його віддай,
Для радості, любові і кохання…






ВЕСІЛЛЯ НА
    СТОРІНКАХ
        САМВИДАВУ

(Поема)

Все починалось так невинно –
І ти, і я – прості поети.
Та душами зійтись повинні
В тонких тенетах Інтернету…

Коли цевсе розпочалося?
Не можем точно відповісти
Такий же ти, як я, здалося.
Така ж, як ти – прийшлося сісти.

Присів на мої твори якось
Й коментарі кидаєш сміло.
Мені не робиш гірку пакість, -
Даєш поради ти уміло.

І слово за слово почали
Ми спілкуватись, жартували –
Щось зародилося – не знали,
Що заведе в вінчальні зали.

Це почуття несе рікою,
Хвилює душу, серце плаче,
Бринить кохання музикою,
Та не від горя – від удачі…

І ось тепер ми стоїмо тут
В веселій та вінчальній залі
Нас привітати усі зможуть
Поети в ріднім Самвидаві,

Пан Володимир нарікає
Від нині мужем і жоною:
"Для всіх, хто ще цього не знає,
Кажу, чому ж це я тут стою.

Два почуття злились в єдине
У нас, на ріднім Самвидаві…
Нехай кохання це не згине,
Нехай ще стане більше й жваве.

Я вам бажаю бути разом
Від нині і надовго, назавжди…
І присилайте вірші разом,
Тепер ще більш, як будь-коли.

Тепер, шановний Варра Торе,
У тебе є уже дружина…
Ти подаруй їй щастя море,
Нехай життя буде – малина.

Тобі, Мілано, нарікаю
Щоб поважала чоловіка!
Кажи побільше: "Я кохаю",
Тоді і будешти, як квітка.

І владою Адміном дану,
Союз благословляю кліком
Щасливих Тора і Мілани –
Від нині разом ви – навіки!

На цьому я слова кінчаю,
Нехай вітають вас поети.
То ж хай живе і процвітає –
Кохання в ріднім Інтернеті…"

Отак вінчалася з коханим
У стінах рідних Самвидаву.
Рядки еротики писали, -
Бо шлюбна ніч у нас по праву!






СВАТАННЯ

У святу неділю із самого ранку
Чом це брешуть хором наші злії пси?
Я накину хустку білу і новеньку –
Хто ж - піду подивлюсь - міг до нас прийти?

Я стою край хати і уся палаю…
Бачу біля брами купку старостів…
З ними є мій милий, що його кохаю.
Він украсти серце вже давно хотів…

І веде він речі, всі якісь незвичні –
Про таке раніше він не говорив…
А свати всі зирять – їм діла привичні…
І своїм питанням вже мене зморив.

Що ж це з ним робити? Я уже не знаю…
Тожвисить в повітрі запитанням гак…
Бути чи не бути? Люблю і кохаю, -
Снився перстень… Знаю – то є вірний знак!

Каже мама: "Йдіть до столу, любі наші гості,
Ну, а наречених садим на посад.
ПитимемNemiroff, - всі ми тут дорослі…
Будем веселитись, бо сказала ТАК!"

Рушники у скрині я хапком шукаю,
Перев'яжу ними своїх старостів.
Буду я з тобою, бо тебе кохаю!
Бачу, що ти цього теж давно хотів…

І пшеницю мама для нас посипає,
Напуває медом – то для об'єднань.
Все – вже заручили! Кожен про це знає…
Будем ждати шлюбу – здійснення бажань!
    





ДІВИЧ-ВЕЧІР

Ну, ось нас вже і повінчали!
Тепер законна ми сім'я!
Всіх залишили б і помчали
У дім наш… Там вже я – твоя.

Але батьки не позволяли,
"Та ще ж весілля не було!
Ви ще барвінок не збирали,
Без нього пирскало б село…

Весілля треба готувати,
Плести вінок, вбрання′ квітчáть,
Збиратись, пісню заспівати,
А потім вже гостей стрічать."

Рука в руці, а очі в очі,
До болю стиснуті уста.
Як пережить нам ще ці ночі?
Та не перечим – річ пуста…

Отож, до дому повертали,
Збирать барвінок треба йти.
Нам весело музики грали,
Нарвали – важко вже нести.

І стане гамірно під вечір -
Прийдуть подруженьки мої,
Ми розпочнем наш дівич-вечір, -
Співаєм, наче солов'ї.

От так це з вами я, дівчата,
Прощаюсь нині назавжди…
Уже не прийдете стрічати…
Не підем в танець, як завжди.

Тепер я буду в купці з милим
Від післязавтра й назавжди,
Він встелить квітами, мов килим,
Дорогу. Назад мене не жди.

Бо я не можу жить без нього…
Для мене він – немовби цар.
Я не представлю щастя свого
Без нього… Він – то Божий дар.

Тому простіть мене подружки,
Що вас вже я покину вмить,
Вплету я в коси різні смужки.
Для мене він лише зорить.

Уже уквітчана і брама.
Ми на весілля йдем просить:
"Просили тато, я і мама
До нас прийдете погостить?"

Ми так вклонилися низенько
Отій сусідці з сторони
І цілувалися любенько.
Бабусю, сльози не рони.

І ми ходили до півночі,
Просили всіх на вісілє'.
Пісні співали так дівочі,
Що аж та цьоці сльози ллє.

А завтра буде вже весілля.
Ми радісно в танок підем.
Усе вквітчали, навіть гілля.
Ми того часу сильно ждем.






РОЗПЛЕЛИ КОСУ…

Зайшли всі бояри до хати
На дружок давай поглядать –
Вони, мов не хочуть їх знати…
Та й нишком собі так сидять.

Тим часом, старі господині
Стілець в середину несуть.
Вже скоро о пізній годині
Вони молоду розберуть.

Скидає віночок свекруха
І шпильку з волосся бере…
А баба то та Гриворуха
Лиш пісню тужливу веде:

"Ой коси мої, довгі коси
Служили ви час у красі.
Бринять на повіках, мов роси , -
Сльозинки котились самі…
Вже вельон накриє голівку
А хустка замінить його
Ти маєш вже іншу домівку…
Забудеш ти батька свого…"

Не плачте ви мамо і тату,
Не плачте подружки мої…
Цілунок послала я брату
Повір, ми й тепер не чужі.

Я скоро до вас завітаю.
Я прийду з коханим своїм,
Бо вірно мене він кохає.
І мужем він буде моїм.

Свекруха той вельон скидає,
А сльози у мене течуть.
Бо хустку мені накидає…
Той вельон навік заберуть.

Танцюю я з ним ще разочок,
Вже потімдружкам я вберу,
Щоб скоро засяяв віночок .
І першою Іру беру.

А потім і Марті і Мірі
І Галі і Валі вберу,
Щоб довго в дівках не сиділи
Знайшли таки долю свою!

По танцю беру свої квіти
Й кидаю назад – незирну…
Хто ж встигне й зможе зловити,
Повторить забаву мою?






ШЛЮБНА НІЧ

Мене ти на руки хапаєш
І щастям гориш, мов вогонь,
Палкими очима шукаєш,
Коханняти п’єш із долонь.

Я ніжно до тебе горнуся
І чую, як серденько б'є.
Кохаю тебе і боюся…
Цей погляд вражає мене.

Відкрилися двері – свічками,
Мов зорями, сяє кругом…
А ложе ти вкрив пелюстками…
На столику чариз вином…

І губи злились воєдино –
Ця пристрасть немає вже меж…
"Кохана, найкраща дружино,
Люблю ще сильніше, безмеж…"

Ця пристрасть, немов божевільна, -
Немає жаданню кінця…
Любов велика, всесильна –
Навік нам з'єдналасерця.

До інших творів Надії

Автор проекту: Гонта В.М.
Адреса: Україна
Миколаївська область м.Баштанка
Поштова адреса:virchi@yandex.ru,
Повна адреса сайту "Анумо знову віршувать!"
www.virchi.narod.ru

Роботу над сторінкою розпочато 29 жовтня 2006 року