ПРО СЕБЕ
Мені щось каже він,
Той що літа у полі,
Той що бажає волі
І не боїться змін.
Я іноді його почую,
Перекладу в слова,
Коли збираюсь на жнива
І в його образах ночую.
Найдивовижнійшії сни
Дають його уста.
І вже немає чистого листа,
Бо я пишу його пісні.
Ті пісні – горе й сміх.
Пісні то істини та волі.
Вони усі занадто голі,
Щоб ви не розуміли їх.
НАВІЩО ЖИТЬ…
Чому живу я в цьому світі?
Чому страждаю і сміюсь?
Всі таємниці десь закриті.
Чи може не туди дивлюсь…
Для кого вгору пнешся, гілко?
Тебе ж зламають в одну мить!
Та вмру і я колись. Ех, гірко…
Навіщо жить… Навіщо жить…
ДО СМЕРТІ
О, ні! О, ні! – казатиму,
Коли побачу твої сиві очі.
Колись їх бачив уві сні,
Чи може це лиш хтось наврочив.
До дідька лисого! Це не кінець!
Не вірю я, що це востаннє.
Глухий вам скаже і сліпець, -
Життя для них не було марнє.
Кохатимусь з тобою я очима,
В твоїх обіймах щастя не засну.
Я буду відчувать вогонь без дима,
Врожай допоки не зберу.
Ми один з одного сміятимемось щиро,
Допоки лусне в когось з нас душа.
Хтось скаже з нас: „Було так мило.
Не може врятувать краса!”
ВІРШІ-УСМІШКИ:
ВІРШ ПРО БІДНОГО ШЕСТИДЕСЯТИРІЧНОГО
ПЕНСІОНЕРА ІВАНА ІВАНОВИЧА ВАСЬКОВА,
ЯКОМУ НІЧОГО ЇСТИ, БО ВЖЕ ТРЕТІЙ МІСЯЦЬ
ЙОМУ НЕ ДАВАЛИ ПЕНСІЇ
М`ясо вариться в каструльці...
Хай насниться моїй Мурці
Щось щасливе і смішне, -
Бо ніхто не поверне
До життя мою кицуню,
Добру, щедрую красуню...
Вибач мене мила Мурка
За таке... Була би курка
Я б укинув би її...
Лишу хвостик на стіні,
Хай висить – то буде згадка...
Ой! Порвалася краватка
Так невчасно! Шо ж таке...
Ось і м`ясо вже мяке,
І рум`яна уже шкурка, -
Буду їсти тебе, Мурка...
СІЛЬСЬКА БУДЕННІСТЬ
Гаркнув Федір на жону:
“Наливай, бо садану!”
А вона йому услід:
“Та іди ти, інвалід!”
Узяв Федір топорище
І забрався на горище.
Зверху гарно все видать
І топор легко метать.
Охнув, пукнув, потягнувся,
Топорищем замахнувся,
Знову пукнув, киданув...
І сусідку навернув!
Схаменувся! Зрозумів,
Що не жінку свою вбив!
Узяв пляшку, пішов з хати
До сусіда випивати.
По три чарки потягнули
І сусідку пом`янули.
І якщо ти не дурак,
То мораль поняв і так.
|