|
ЗМІСТ ТВОРІВ
БАЛАДА ПРО ЖІНКУ-МАТІР
Пасічник Анатолій Євгенович народився 24 серпня 1959 року в смт Нова Ушиця,
Хмельницької області, в сім'ї службовців.
Закінчив Новоушицьку середню школу у 1976-му році.
У 1981 році успішно закінчив Новоушицький технікум
механізації сільського господарства. Після закінчення тривалий час працював на
підприємствах М.Хмельницького, активно займаючись громадською діяльністю. На цей
час припадає і початок творчості.
У 1983-1988 роках навчався в Кам'янець-Подільському
державному педінституті на факультеті фізвиховання і здобув вишу освіту. Тоді ж
продовжував писати поетичні твори, які друкувалися у періодичних виданнях.
Після закінчення цього навчального закладу деякий час
працював у школі, а згодом у 1991-му році, маючи певний обсяг знань з області
лікувальної фізкультури й масажу, працює інструктором з лікувальної фізкультури
в Новоушицькій районній лікарні. У цей час виходять поетичні збірки: "Тепло
долонь", "У просторі любові",
"Любви нетронутне гроздья", "На відстані чекання", "Вітри тривог"'. Написано
багато пісенних текстів, покладених на музику подільськими композиторами.
Ці пісні стали лауреатами пісенних конкурсів.
Нині готується до видання нова збірка поета.
БАЛАДА
ПРО ЖІНКУ-МАТІР
На постаменті слави – жінка-мати,
З малим дитям і квітами в руках.
Не забарімось шану їй віддати,
Яка б не меркла з часом у віках.
Спинися, перехожий, на хвилинку
У непростій життєвій суєті,
Аби прославити навіки матір-жінку,
її величні руки золоті.
Як легко з материнською любов'ю
Долати труднощі в буденному житті,
Злітати, падати, і підійматись знову,
Щоб для дороги сили віднайти.
І хочеться згадати колискову,
Вечірній гай в бузковому плащі.
І ту любов, що гріла кожним словом,
І порухом жіночої душі.
У всі часи є матері і доньки,
У всі часи є радість і печаль,
Але завжди, де рветься і де тонко,
Там материнської любові ніжна шаль.
У всі часи йдемо ми у дороги,
І згодом повертаємось назад,
До матерів несем свої тривоги,
Поради просим, як в душі не лад.
В усі часи до них на вірну сповідь
У вічних сумнівах приходимо ми знов.
Нехай завжди життя правдива повість
їх возвеличить за святу любов!
На постаменті слави жінка-мати,
До неї йдуть дорослі і малі,
Не забарімось шану їй віддати,
Вклонитися низенько до землі!
На постаменті слави жінка-мати,
І хай міняються події в барвах літ,
Чи то у будень, чи в величне свято,
Вона, як символ святості, стоїть!
опублікувати поезії, додати
власні вірші, розмістити вірші, веб-сайт української поезії, поетична майстерня, спілка поетів, поетична світлина,
майстерня української поезії, спілки поетів, колекція віршів, твори видатних поетів України
митці поетичного слова, твори видатних поетів України,
поетичні сторінки, історія поезії, поетичні школи, найкращі твори земляків -
українців, добавить стихи, коллекция стихов, произведения украинских поэтов, опубликовать стихи |
|