ВІРШУЄ  ЮНІСТЬ
на virchi.narod.ru

Янишин Христина

Львівська область
місто Львів

Львівська школа №93
8-й клас

Народилась 24 квітня 1992 року
 

    Від автора сайту:
    Незважаючи на ранній вік Христини, її вірші
досконалі за технікою та змістом.
    Здається, що у поетичному плані у Янишин
Христини чудове поетичне майбутнє (справа за
дорослими, які повинні підтримати юну поетесу).

На головну

МИНУЛО ВСЕ
Я НЕ ПЛАЧУ…
У СИНЮ ДАЛЬ
А ми недавно розійшлися...
Чи в радості, а чи в журбі...
Ти знов один, і я одна...

МИНУЛО ВСЕ

А що тобі тендітне серце –
Ти вовком втік у далину!
В життя тобі напхали спецій
Я ж за тобою. Де війну
Ти віднайшов в моїй любові?
Чому ти день складаєш з хмар?
Твій шоколад гіркотний в слові.
Навіщо грозовий твій шквал
Так робить боляче? Поглянь
Це ж я блукаю серед степу
Так, ніби відьма, крізь туман
Прямую в даль твою – до тебе.
О, Боже, ну чому ж отак
Шукає доля в серці рани?
А я? Я ніби зсохлий злак
Буденно зблідла під вітрами…
Ти був недовго, був же, був!
Де ж довгий погляд? Тільки трунок
В устах запікся… Все, минув
Ти й твій не щирий поцілунок!

Я НЕ ПЛАЧУ…

Я не плачу, я зовсім не плачу,
Лиш слізьми виливаю слова.
Лиш боюся, що знову утрачу
Своє щастя, що щойно знайшла.
Лиш боюся, що буду самотня
Я по світу із болем іти.
Знай, кинусь в найглибшу безодню,
Щоб довіру твою зберегти.
Я люблю тебе, чуєш?... Безмірно!
Я люблю, як ніхто не любив.
Я кохаю так сильно, так щиро,
Що сказати не вистачить слів.

У СИНЮ ДАЛЬ

Ти розкриваєш мої крила.
І ти – як синя даль.
А я навстріч тобі розкрила
Душі тремкий кришталь.
Та мовчки пропливли твої вітрила,
Ховаючись у сивіні хмарин вуаль.
Причаль, причаль! Молю тебе, причаль!

Я жду!
Приймаю спрагло синій град,
Немов земля, порепана і чорна.
Гіркий зіпсутий шоколад –
Чи спогад, чи надія ілюзорна.
І сліз моїх гіркий мигдаль,
Що їх лила заради тебе.
Оглянься! Стій! Це я!
Я – мов стріла у небо,
Яка прохромить синю даль.
Не йди.
Не треба…

Безмежний степ. У синю даль біжу,
І коси долі пліч летять розвійно.
Спинись! Це я!
Я, мовби відьма, ворожу,
Але на щастя, не на війни.
Гроза, шумлива, неспокійна,
Із неба ллється, мов ріка.
Це, боже, я! Бо я й сама така,
Але скажи, чому?...
Чому постійно
У синю даль моя любов зника?
Чому?

Було тобі заледве тридцять три.
Ти так недовго був у цьому світі.
А я чи набулась?
Розвіяли вітри
Чудові дні, теплом твоїм зігріті,
І, мов прив’яла чічка у суцвітті,
Згасаю тут до часу, до пори…
Печаль моя, згори!
О господи, зніми із серця жаль
І поможи дійти у синю даль,
У синю даль…

А ми недавно розійшлися,
Хоч зустрічались довгий час.
Так, розлетілись, наче листя,
Бо гордість посварила нас.
Зізнаюсь, винна в цьому я
І вдача нелегка моя.
Як був далеко – нудьгувала,
А поряд був – не цінувала.
І мовчки ти прощав мене,
Та ця образа не мине!
Ти шкодував, що помилився,
Що в моїм серці оселився,
Але не буде більше так,
Тепер ти вільний, наче птах.
Колись надію мала я,
Що будеш мій, а я твоя.
І ось надії вже нема,
А душу сповнила пітьма.

Чи в радості, а чи в журбі,
Ти поклонися знову й знову
Тому, хто виплекав тобі
Оцю співучу рідну мову.
Народ цю мову прикрашав,
Беріг від роду і до роду,
І в ній відбилася душа
Мого великого народу.

Ти знов один, і я одна…
Це збіг чи істина страшна?
Так мало статись, так судилось,
Що наше літо цим скінчилось…
А пам’ятаєш – зорі крали
Й, мов вишні, до кишень ховали,
А пам’ятаєш ті слова,
Що й досі ще душа співа?
Не бути разом нам, мабуть,
Та цих моментів не забудь.

На головну

Автор проекту: Гонта В.М.
Адреса: Україна
Миколаївська область м.Баштанка
Поштова адреса:virchi@yandex.ru,
Повна адреса сайту "Анумо знову віршувать!" www.virchi.narod.rud.ru

 Роботу над сторінкою розпочато 17 грудня 2006 року