 |
Побажання, пропозиції, зауваження учасникам конкурсу, журі, адміну
сайту лишайте у коментарях до
ЦІЄЇ публікації.
|
|
 |
 |
МОВО МОЯ УКРАЇНСЬКА!
Мово моя українська!
Втіха й розрада в журбі!
Світло душі материнське,
Чом же так важко тобі?
В рідному домі зростала.
Ніжна й невинна була.
Цноту, як цвіт, розтоптали
Хлопці з чужого села.
Топчуть і далі. Плюндрують.
Суржиком кличуть тебе.
Все українське руйнують,
Хтось до розбрату веде...
Землю купують, освіту,
Мові вже ріжуть косу!
Голою пустять по світу,
Слід заховають в росу!
Брате!Вкраїнцю!Голота
В наші краї забрела! |
 |
То ж покажи де ворота
Хлопцям з чужого села!
|
| |
Додав: Ljyda (01.07.2009)
Автор: © Людмила
Адреса |
| |
|
| |
|
|
|
ПОБАЧЕННЯ
... А у мене було із дитинством побачення.
Я просила у нього, малого, пробачення
За розтрачене сонечко, зламану гілочку,
Недослухану казку і злякану білочку,
За матусині зморщечки, дощик непроханий,
За промінчик обірваний, ранок сполоханий,
За усе, що згадала і все, що забулося...
Я до нього іздалеку знов повернулася.
Я надіялась: встигнеться. Я не знала, що втратила.
Причаївся бузок за старенькою хатою.
Між зеленого листя - із сонця мережечка.
До землі притулилась загублена стежечка.
Вже не хлипає серце - збентежено стишилось:
Тут, у цьому садку, найдорожче залишилось.
... А у мене було із дитинством побачення.
Я просила у нього, малого, пробачення. |
|
|
А із яблунь прив'ялі пелюсточки капали.
Ми стояли з дитинством, обнявшись, і плакали...
|
| |
Додав: octava (13.07.2009)
Автор: © СВІТЛАНА ЛУЦКОВА
Адреса |
| |
|
| |
|
|
|
А МАЙСТЕР ЗАЛИВАВ У ФОРМИ
А майстер заливав у форми
Думки, як розігріту сталь.
І критика - лоза вербова -
Шмагалу душу. Аж печаль
Клубок образи намотала,
І от востаннє він залив |
|
|
Думки. А мрія звала.
Та майстер душу опалив.
|
| |
Додав: Mira (14.07.2009)
Автор: © Мирослава Кучерук
Адреса |
| |
|
| |
|
|
|
Я ВИБУХНУЛА. ВИГОРІЛА. КРАТЕР.
Я вибухнула. Вигоріла. Кратер.
Я попелище. Ані сліз. Ні зла.
Комусь могла півсвіту зав’язати,
а ось тобі й краватку не змогла.
Комусь була я казкою роками –
тобі ярмом на шиї пару літ…
Я світ любила римою, словами,
а ти собою затулив весь світ.
Відкрила свою душу! Що із того? –
Ти витер ноги, бо були брудні,
і крику не почув. І дикий стогін
закляк в мені. Ти недосяжний, ні!
…Я вчуся жити після катастрофи:
у кратері виполюю полин, |
|
|
любов вертаю світу через строфи
і частку нас, бо підростає син.
|
| |
Додав: Sofi (07.04.2009)
Автор: © Софія Кримовська
Адреса |
| |
|
| |
|
|
|
НЕ ОКЛИКАЙ
Не окликай, бо голос твій чаїний
В мені умер. Пройшло вже стільки літ!!!
Минуле, наче злодій зачаїлось
І тільки й жде, щоб випливти на світ.
Не окликай! Ти повернувсь невчасно!
Я стала інша. Я уже не та.
Я знаю вже, що значить справжнє щастя,
А що було між нами - суєта.
Не окликай моє ім*я забуте.
Воно тебе не втримало тоді,
Коли безжально нас судили люди.
Без тебе я була на тім суді.
Не окликай! Мій біль поволі вичах.
Про тебе жодна згадка не болить. |
|
|
Згубилося у снах твоє обличчя.
Це значить - я без тебе вмію жить
|
| |
Додав: Katya (03.07.2009)
Автор: © Катерина Рубан
Адреса |
| |
|
| |
|
|
|
НА РОЯЛІ ЛИСТОПАДУ
Приголуб мене, коханий, приголуб,
Як твій голос довгожданий мені люб,
Як же наскрізь пропікають ті уста!
І горить навколо осінь золота.
Листя сіється із клена, Боже мій,
У красі такій лиш стань і занімій,
Ти ж береш акорди сильні і круті
На роялі листопаду золотім.
Упаду в твої обійми, упаду,
Зацілуй мене на щастя й на біду, |
|
|
Ще одна висока нота у житті...
Пахнуть терпко хризантеми золоті.
|
| |
Додав: TamaraHanenko (10.07.2009)
Автор: © Тамара Ганенко
Адреса |
| |
|
| |
|
|
|
РЕКОМЕНДОВАНО ДО ДРУКУ...
Рекомендовано до друку
Моє безсоння, мою муку.
Моє натхнення, мою совість,
Мою невигадану повість.
Мою упертість і терплячість,
Рим простоту й слів важкуватість.
І соромливість, і зухвалість,
Що в кожнім слові поєднались.
Моє приховане чекання,
Припале пилом сподівання. |
|
|
І сліз майбутніх запоруку –
Рекомендовано до друку...
|
| |
Додав: Did (17.07.2009)
Автор: © Кучерук Віктор
Адреса |
| |
|
| |
|
|
|
НЕ ХОЧУ...
Не хочу писати про вічне!
Набридло! Любові, страждання,
Думок про суттєве й незвичне
Достатньо в моїх намаганнях!
Не хочу писати про сльози.
Їх також в мені забагато.
Нехай краще виллються в прозу.
І буде душі моїй свято.
Присвяти писати вже досить.
Все марно. Любити не змушу…
Вдивляюсь в незвідану просинь,
Що тішить поранену душу…
Не хочу писати про вічне,
Даремно літаючи в хмарах.
Життя на землі протирічне:
Любов – то лише в мемуарах.
Назавжди залишусь чужою
В земному забутому раї… |
|
|
Добра Вам! Нехай не зі мною!
Щасливо! Я Вас відпускаю…
|
| |
Додав: К@труся (02.07.2009)
Матвійко Катруся
Адреса |
| |
|
| |
|
|
|
ОСТАННЯ НІЧ
…………………………………
Плаче верба над ставом.
Вечір, іще задуха.
В березі пара стала.
Він її тільки слухав.
Не обійняв. У ньому
слів не було дівчині...
Зникли затим в нічному
два силуети сині...
………………………………….
Ця ніч твоя, Іване. І моя.
Вінки пускали. Мій пішов під воду.
Іванчику, хіба не бачиш вроди?
Моєї вроди? Це ж бо, любий, я...
Медовими слова були торік,
у ніч купальську... Там, посеред лісу,
я віддалась тобі чи, може, бісу?
Життя ти випив з мене, наче сік...
Змарніла я? Зійшла уся з лиця?
Колись я парубкам в’язала долі,
зі сміхом, без жалю, не знала болю.
А бач, мене спіткала кара ця.
Якого зілля випила сама?!
Яким відваром напоїв, Іване?!
Скажи, бо швидко ніч липнева тане.
Або мовчи. Усе уже дарма...
Карає Бог гординю і мене...
Якого зілля випити, Іване,
щоби тебе забути, мій коханий?!
Так просто біль у серці не мина...
Ця ніч твоя. А я уже чужа
тобі і світу, і для себе, врешті...
Собака у дворі моїм не бреше
сьогодні – виє. Брався за ножа
тому мій батько, заглядав у хлів,
хрестилась мати... Боже, Боже, правий!
Це ж я топитись зібралась до ставу!
Іди, Іване, бо забракло слів...
……………………………………….
Плаче верба над ставом,
плачуть росою квіти,
сонце над лісом стане –
сонячно, світло-світло...
Тільки у верболозах
крик нелюдської сили. |
|
|
Тягнуть з води за косу
біле холодне тіло...
|
| |
Додав: Sofi (15.07.2009)
Автор: © Софія Кримовська
Адреса |
| |
|
| |
|
|
|
КУДИ Я ЩАСТЯ ПОСКЛАДАЮ
Куди я щастя поскладаю,
Як раптом пробуджусь щаслива?
Між одяг в шафі заховаю,
Як господиня некваплива?
Чи, може, покладу в коморі,
І буду тихо милуватись?
Забуду всіх!І сонце, й зорі,
І зачинюсь, щоби не знатись!
Але ж...Наш світ такий стражденний,
Пущу я щастя поміж люди... |
|
|
Роздам усім, хто в цім нужденний,
Хай світ наш щасливішим буде!
|
| |
Додав: Ljyda (06.07.2009)
Адреса |
| |
|
| |
|
|
|
ПЕРЕПЛИВТИ. А ЯК ПЕРЕПЛИВТИ
Перепливти. А як перепливти
ріку мені, коли забракло сили?
Без броду. Широчінь. Стою на схилі
і виглядаю берег. Той, де ти.
Попалено мости, а я іще
в надії, що любов буває вічна.
Чи доживу до криги і до січня?
А як зима прийде лише з дощем?
А що, коли і не згадаєш ти
ім’я мого, і слів, що поміж нами
лягли закляттям? Чи лише рядками
і римою у віршах? Прагну йти!
Летіти! Обернутися умить
голубкою. І щоб на підвіконні
збирати крихти з рук твоїх холодних...
Чому так серце ниє і щемить?
Чи не тому, що інша у вікні?
Усміхнена, годує сиве птаство...
Тобою коронована на царство
у серці. Боже, як болить мені!
Чому ж не розірве? Живе чому?
І серце, і любов у хворім серці? |
|
|
Закляття слів ачи закон інерцій?
Переживу... себе... себе саму...
|
| |
Додав: Sofi (03.07.2009)
Автор: © Софія Кримовська
Адреса |
| |
|
| |
|
|
|
РОЗДУМИ І ПОБАЖАННЯ
Снопами іскри з-під копит,
літа прожогом мчать як коні.
Дитинство й зрілість – тільки мить!
Що сивиною вкрила скроні.
Галопом мчати в пустоту,
містки палити за собою.
Коня не спиниш на містку,
і час не втримаєш рукою.
Назад повернення нема,
мене печуть думки гарячі,
лягла на згадки пелена,
нема доріг у дні юначі.
Дав сили кожному Господь,
на шлях єдиний і несхожий,
старіє з віком наша плоть
процес незмінний, задум божий.
Нам би фундамент з трьох китів,
надії, вірності й любові.
І в круговерті плинних днів,
підтримку мати в кожнім слові.
Не розчинитись в метушні,
щоб сивина не вкрила рання, |
|
|
в душі не вмерли головні,
бажання,мрії й сподівання.
|
| |
Додав: 45tom (06.07.2009)
Автор: © Олексій Тичко
Адреса |
| |
|
| |
|
|
|
МОЇМ ЖИТАНЯМ
Село в нас пахне літом,
І сонцем, і травою,
П’янким бузковим цвітом
Та срібною росою.
І солодко так -хлібом,
І пирогами з печі,
Коров’ячим ще слідом
І щебетом малечі.
І спогадом про сіно,
Що із старої клуні,
Й житами неодмінно,
І ласкою бабуні.
Ще молоком із льоху,
Водою із криниці,
І грядками гороху,
Укропу та суниці.
Собачим духом чути,
А ще курми під тином,
Усім, що не забути
За часу довгим плином.
Осінніми димами,
Картоплею і пріллю,
І молодістю мами,
Родинним хлібом-сіллю.
І яблуками, й сиром,
Що у цідилку мліє,
І тим святенним миром,
Що будить в серці мрію...
Село моє, колиско!
Твою хлібину краю! |
|
|
Перед тобою низько
Я голову схиляю!
|
| |
Додав: Ljyda (06.07.2009)
Адреса |
| |
|
| |
|
|
|
Я НА РУКАХ ТЕБЕ У РАЙ НЕСУ
Я на руках тебе у Рай внесу,
Заколисаю, щоб спокійно спала...
Тобі усю я душу віддаю,
І хочу щоб про це ти завжди знала.
В твоїх долонях мій навіки світ,
В очах твоїх усе моє натхнення,
І хай чарує серце літа цвіт,
Від наших завтра і до сьогодення..
Земне життя, що Бог дає, - для нас,
Він обирає нашу пару й долю,
І хай рахує наше щастя час,
А ми птахами у любов, на волю..
Я на руках тебе у Рай несу,
Так обережно, щоб спокійно спала... |
|
|
Тобі усю я душу віддаю,
І хочу щоб про це ти завжди знала.
|
| |
Додав: natalya-gurkina (17.07.2009)
Автор: © Наталія Гуркіна
Адреса |
| |
|
| |
|
|
|
[ L (ель)... сон ]
можливо так не йдуть
можливо - та важливо
що суть стиснули в кут
і п’ють
її як пиво
густе для тих хто вмів
і світле хто мав спробу
в тилу у ворогів
і з друзями по пабу
на Піккаділлі де
алюром кінь в тумані
повз тебе пробреде
і пиво добрим стане
найкращим навіть ще
під гальбу пінно-енну
повернеться дощем
на бриль старий Біг-Бену
і стрілка стріне мить
з дощу немов із елю
де Тауер? знали ми
де суть? дивились в стелю
можливо_maybe_sure
я як завжди проснуся |
|
|
у яв де є алюр
і кут - нема лиш суті
|
| |
Додав: drillinger (06.07.2009)
Автор: © drillinger
Адреса |
| |
|
| |
|
|
|
ЛИСТ...ПЕРШИЙ ЛИСТ ВІДКРОВЕННЯ...
Ти зарез спиш і напвно бачиш солодкий сон,а я тим часом пишу цей лист.
Найвідвертіший з усіх , які були та, напевно, бдуть.
Ти вже маєш власні мрії та шляхи для їх здійснення, ти маєш чудових
друзів, які щасливі, що мають тебе.
Кажуть що все найкраще залишаться на кінець, як то є десерт чи сюрприз.
Так воно і є. Спілкування з тобою це найкраще, що відбувалося зі мною
за 17 років мого існування.І справді існування бо це не було повноцінне
життя - це була ілюзія, це була гра в хованки а ти допомогла мені
віднайти себе. Якаж ти всетаки чудова людина, як я жалію що не зрозумів
це раніше...Ти напевно зарез думаєш "так ти мав це зозуміти раніше та
залишити щось приємне у моєму житті, щось виправити...
Як я помилявся, скільки було втрачено часу...скільки було зроблено
непотрібного...
Ці солодкі моменти, які провів поруч з тобою, закарбувалися у моєму
серці та залишаться там назавжди, назавжди в ньому залишися ти,
усміхнена хоча втомлена,
привітна хоча десь далеко в душі ображена... Я спілкуюсь з тобою так мало
а здається , що дня не проживу якщо не побачу тебе, якщо не почую твого
голосу...
Не буду писати багато, тому що час не повернеш, тому що ти не захочеш
читати далі...
Мені здається, що я так ще не кохав, що не був так близько від прірви
в яку може впасти кожна людина...
Ну що ж на цьому напевно все...
Я тебе люблю, ти чудова людина, хочу бути поруч з тобою але це може
завадити здійснити твої мрії, тож висновок очевидний...
Здійснюй свої мрії, незважай на таких як я, незважай на різні
негаразди...
P.S. не кажи нікому про цей лист... тепер можеш мене вважати неадекватом
стерти мій номер та забути про мене... проте буду щасливий якщо ти цього
не зробиш...
якщо ти подаруєш мені щастя спілкуватися з тобою... ось так люди
змінюються, незавжд так якби хотілося але змінюються і я змінився...
|
|
|
P.P.S. довго думав чи надсилати але всетаки надішлю... ВИБАЧ ЗА ЦЕЙ
ЛИСТ...ВИБАЧ....
|
| |
Додав: kojiom6o (01.07.2009) | Автор: © kojiom6o
http://virchi.pp.net.ua/publ/135-1-0-2516 |
| |
|
| |
|
| |
|
Успіхів поетам і дякую за співпрацю користувачам, що
працюють над визначенням конкурсних творів!
Побажання, пропозиції, зауваження учасникам конкурсу, журі, адміну
сайту лишайте у коментарях до
ЦІЄЇ публікації.
Пояснення до ланки
"Форум конкурсу"
Форум конкурсу
можуть переглядати тільки
користувачі, які зареєструвались на сайті
virchi.pp.net.ua,
аккаунт яких належить до групи "Управляючі".
Ініціатор конкурсу - користувачі сайту
Автор сайту "Анумо знову віршувать!" - В.Гонта,
Поштова адреса: virchi@yandex.ru
Адреси інших веб-проектів автора:
http://bashtanschina.narod.ru
http://perlina-stepy.pp.net.ua
http://bashtanka-hram.at.ua
Дизайн сторінки
(на основі шаблону, перероблений) ©
від 13.08.08 вер. 1.0
Протестовано браузерами Microsoft
Internet Explorer v.6.0.2 SP2, Mozilla Firefox.
ПРИ ЗНАХОДЖЕННІ ПОМИЛОК
(НЕПРАЦЮЮЧИХ ЛІНКІВ, ВІДКРИВАННЯ ІНШИХ САЙТІВ, ПОМИЛКИ В ТЕКСТІ тощо)
обов'язково повідомляйте автора сайту!
Роботу над сторінкою розпочато 22 жовтня 2009 року
|
 |
