 |
Побажання, пропозиції, зауваження учасникам конкурсу, журі, адміну
сайту лишайте у коментарях до
ЦІЄЇ публікації.
|
|
 |
 |
МІЙ ЧОРНОБРИВЦЮ ЗОЛОТИЙ
Мені наснився той далекий вечір,
Що сірим пилом падав на поріг,
Найперший вирій, крик терпкий лелечий,
Твої слова, тривожний гомін їх...
Приспів:
Вихлюпується ніжність із-під вій,
Безмовно гасить полум'я відчаю.
Прощай, мій чорнобривцю золотий.
Прощаюся з тобою. І прощаю.
У дзвоні літ, у пам'яті, у зливі -
Іздалеку звучи мені, звучи!
Перебираю струни чорнобриві,
Немов гарячі вогники свічі.
Приспів.
Гаптую спомин: золото - по синім.
Вогонь жоржин задмухують вітри.
Коханий мій, бурштиновий, осінній,
Іздалеку гори мені, гори!..
Приспів:
Вихлюпується ніжність із-під вій, |
 |
Безмовно гасить полум'я відчаю.
Прощай, мій чорнобривцю золотий...
|
| |
Додав: octava (30/08/09)
Автор: © СВІТЛАНА ЛУЦКОВА
Адреса |
| |
|
| |
|
|
|
...неначе похвали
Ти намагаєшся сховатися за тілом,
За маскарадом дивних поглядів і фраз,
Мене на відстані тримаєш неуміло,
І, наближаючись, лякаєшся весь час.
Твоя ж душа аж рветься з-за дзеркалля,
Усе єство плекає почуття,
І той, хто викличе твоє святе кохання,
Мабуть, назве тобою все життя.
Ти - чудо світу!!! Чуєш?! Ти - єдина
Моє серденько вкрала із грудей,
І хай кохання не відчув я ще до нині,
Та я кохаю - найщасливіший з людей.
Я - римопліт. Всього лишень. І, значить,
Я - не відомий, не багатий, я - простак.
Та я надіюсь, Бог мені пробачить,
Що на любов я сили трачу так.
Ти можеш сердитись, противитись, лукавить,
Моя душа - глибоко - не болить, |
|
|
І з твоїх вуст прокляття злії, навіть,
Завжди звучатимуть, неначе похвали.
|
| |
Додав: Nemo (28/08/09)
Автор: © Ніхто
Адреса |
| |
|
| |
|
|
|
ЯКБИ…
Якби дідусь прийшов з війни,
Якби живим лишився тато, -
Про невідомого солдата
Мені б страшні не снились сни,
Якби вони прийшли з війни!
Якби живим лишився тато
-Я знав би правду про війну,
А мати ранню сивину
Вже не ховала б винувато,
Якби живим лишився тато!
Про невідомого солдата
- Горбок у полі за селом
Давно хотів наш агроном
Із полем трохи підрівняти,
Та тракторист був - син солдата!
Мені б страшні не снились сни,
Якби не ріс я сиротою,
І час, напевно, вже загоїв
Карби на серці від війни,
І бачив би я інші сни.
Якби вони прийшли з війни
Без орденів хай і медалей,
Ми горя з мамою не знали б |
|
|
Й не сумували щовесни, -
Якби вони прийшли з війни!
|
| |
Додав: Did (22/08/09)
Автор: © Кучерук Віктор
Адреса |
| |
|
| |
|
|
|
я для тебе...
Коли в травні щебет ластів’яний
Оббиває з яблунь пелюстки, -
Спозарана в запахах духмяних
В’ють нові гніздечка ластівки.
Повертають пташечки додому,
Не спішиш вертати лише ти.
Я для тебе в небі голубому
Райдужні споруджую мости.
Повернися пташкою весною,
Поки в цвіті яблуні в саду.
Я тебе веселою й сумною
Кожний день, кохана моя, жду.
Світлом сонця та теплом налиті,
У минуле відбігають дні.
Ластівки кричать несамовито,
Мов тебе вітають вдалині.
Ластівки показують дорогу
Від печалей давніх і турбот |
|
|
У краю, де жде тебе, їй-богу,
Постарілий мрійник Дон - Кіхот.
|
| |
Додав: Did (25/08/09)
Автор: © Кучерук Віктор
Адреса |
| |
|
| |
|
|
|
ТИ ТАКА КРАСИВА
Ти така красива, мов квітуча вишня
І дивлюсь на тебе в щасті і жалю,
Пухом тополиним роки пролетіли.
Я сьогодні доню заміж віддаю.
Одягнули ляльку у весільне плаття,
Бантики і стрічки вітром розвіва.
Будь, моя рідненька на добро багата,
Хай душа від щастя плаче і співа.
Ти така красива, мов квітуча вишня,
Ягідка вродлива, що достигла вмить. |
|
|
Зовсім я не вірю – ти вже заміж вийшла
Та чомусь серденько радісно щемить.
|
| |
Додав: shetamara (19/08/09)
Адреса |
| |
|
| |
|
|
|
НАША ФОТОГРАФІЯ
Світлані Луцковій
На полиці в рамочці і під скло захована,
Стрічкою оздоблена, наче оберіг,
Наша фотографія з різних двох змонтована,
Світу подарована зустріччю доріг…
Дивимось усміхнено, ніби й справді весело,
(хоч і важко віриться) разом в об'єктив…
На полиці в затінку, рамкою окреслена,
Серце й душу радує диво моє з див…
Наша фотографія! Засміюся голосно!
Хай хто не повірити спробує мені! |
|
|
Кілометри простору розділяють болісно.
Ти тепер в Італії, я ще – в Ірпені…
|
| |
Додав: К@труся (18/08/09)
Адреса |
| |
|
| |
|
|
|
Просто скучив...
Тиждень проїздив по всій Україні,
Скучив за Вами, відверто скажу,
Маю приємність одну лиш єдину, -
Сонце зігріло мене на іржу.
Снились мені Ви усі регулярно:
Дід і Октава, Катруся і Том,
Дріллінгер в жахах, Кокоде бунтарний,
Гуркіна, Вірчі і інші гуртом.
Де б я не був, Ваші вірші літають
Поміж доріг, серед мрійливих хмар,
Думку ловлю: мені не вистачає
Коментарів і віршованих чвар.
_________________________________
Щось я похвал написав забагато,
Досить, бо звикнете, й буду не я, |
|
|
Якщо між Ваших п'ятірок строкатих
Трійка не виникне, точно, моя...
|
| |
Додав: Nemo (16/08/09)
Автор: © Ніхто
Адреса |
| |
|
| |
|
|
|
У пісні із душу свої незаписані ноти
У пісні із душу свої незаписані ноти,
То як ритуал омовіння під плескіт води...
А можна я буду собою? Ти часом не проти?
А можна щасливою буду? Іди но сюди...
Мов ангельські крила, колишаться тіні на стінах,
мов музика – дихання, ніби пророцтва – слова...
Вибілює ранок із чорного небо у синє.
Ти спиш, зовсім поруч.
Я
вперше. |
|
|
Нарешті.
Жива.
|
| |
Додав: Sofi (13/08/09)
Автор: © Софія Кримовська
Адреса |
| |
|
| |
|
|
|
ДЕЯКИМ КРИТИКАМ
 Предмет
моєї заздрості - пташа
З великим жовтим дзьобом немовляти.
Ніхто його не вчить складать вірша
(Сказать точніш: ніхто не вчить співати).
Ніхто не каже, як бунтує грім
У небі, від безтями чорно-синім,
Як жовта гілка в докорі німім
Стуляє листя у мольбі осінній,
Яким життям весняний світ буя,
Як гнізд чернетки перекреслить летом...
Не зна цього ДОПОКИ ластів'я,
Як і не зна, народжений поетом.
... Щасливі птахи! Все у них ладком:
Несуться кури, плачуть гуси дикі,
Ширяє крук не білим голубком.
Бубнять індики, бо вони - індики.
А у людей? Співаєш, як поїв?
Тому вважаю вічною проблему: |
|
|
У наших товариствах солов'їв
Ще довго будуть квакати "не в тему".
|
| |
Додав: octava (11/08/09)
Автор: © СВІТЛАНА ЛУЦКОВА
Адреса |
| |
|
| |
|
|
|
ШЛЯХ ДО ІСТИНИ
Вечірня самотність і зоряна тиша,
найкращі моменти коли сам на сам.
Моя насолода у цьому найвища,
для роздумів мудрих збудований храм.
До істини крок,через тишу ввійду я,
без речень у голос,без пафосу слів,
без реплік розумних і шуму застілля,
пізнаю все сам,що колись не зумів.
Тонка і прозора, іще невловима,
як промінь в зіниці,як іскра в ночі.
Неначе поетові бажана рима,
зненацька з'явилась і б'є по плечі.
У тиші у роздумах істину видно,
її не пізнаєш на фоні порад. |
|
|
А жити наосліп мені вже обридло,
я бачу всі маски,прощай маскарад!
|
| |
Додав: 45tom (09/08/09)
Автор: © Олексій Тичко
Адреса |
| |
|
| |
|
|
|
ОЖИНИ
Солодке моє кохання,
Настояне у роках,
Постукало в серце зрання,
Горнятко ожини – в руках,
Достиглої в душнім серпні,
Палючої, як вогонь,
І я той дарунок щедрий
Взяла із його долонь.
І все. Ні доріг, ні стежини.
Облиште, думок рої. |
|
|
Гарячі до сліз ожини
І теплі вуста твої.
|
| |
Додав: TamaraHanenko (06/08/09)
Автор: © Тамара Ганенко
Адреса |
| |
|
| |
|
|
|
ВІРШ ПРО ВІРШІ
Зелені квіти із пластмаси,
і ваза також не кришталь,
не віддзеркалює прикраси,
стола облуплена емаль.
Мій стіл де стосами папери,
де пошук рими на слова,
де не завжди вдаються перли.
під довгий скрип мого пера.
Але без суму і в надії,
рядки складаю у катрен
свої бажання не дозрілі ,
розпорошив на безліч тем.
Нехай сміються критикани,
про риму кажуть і стопу.
А я пишу, про біль і рани,
надію маю - не в пусту!
Ще напишу і про кохання,
про осінь,квіти і весну |
|
|
надіюсь рима не остання,
ще напишу про їх красу…
|
| |
Додав: 45tom (14/08/09)
Адреса |
| |
|
| |
|
|
|
В ЛІСІ
Забралась я в нетрі дуплясті -
Шукала сунички пізні,
Розсипав там сокір сріблястий
Над кимось останню ніжність.
Хвощ брів по стежині старечо,
Тримаючись грунту цупко, |
|
|
І юно так, недоречно
Цвіла незабудка.
|
| |
Додав: TamaraHanenko (20/08/09)
Адреса |
| |
|
| |
|
|
|
вІрШі-зАгАдКи
Фрукти
 Кульки
гілки обліпили,
Жовтим все заполонили...
Помаранч чарує світ,
Помаранчі з усіх віт!
***
Хоч на колір зеленющий,
Та ні крапельки не злющий.
Шкірка темна, волохата,
Люблять його всі малята.
***
Наче яблуко великий,
І смачний, і соковитий...
Є гладкий, є бархатистий,
Весь червоно-золотистий!
***
Хоч і гарний має цвіт,
Але кислий його плід.
Вітаміном С багатий,
Жовтий, у прищах, пузатий.
***
Темно-сині карапузи
Сонцю виставили пузи.
На варення, в пироги,
Наминать за дві щоки...
***
Червоненькі, жовтуваті,
Невеличкі, лисуваті.
З роду слив, підклас – розиди,
Різні є сорти і види...
***
Вишні і вони – сестрички.
Є в садку, а є, що дички...
В червні достигають,
Всі їх добре знають.
***
 Як
достигнуть – наче мед -
Важко вирватись з тенет!
Ос від них не відігнати,
Хочуть теж їх смакувати!
***
Жовті сонечка у листі -
Дерево як у намисті!
А смачнючі, а м’ясисті,
Мов янтар, всі золотисті!
***
Їх на гронах не злічити,
Як вживати – треба мити. |
|
|
В їжу, у вино, на сік,
Вистачить на цілий рік!
|
| |
Додав: natalya-gurkina (21/08/09)
Автор: © Наталія Гуркіна
Адреса |
| |
|
| |
|
Успіхів поетам і дякую за співпрацю користувачам, що
працюють над визначенням конкурсних творів!
Побажання, пропозиції, зауваження учасникам конкурсу, журі, адміну
сайту лишайте у коментарях до
ЦІЄЇ публікації.
Пояснення до ланки
"Форум конкурсу"
Форум конкурсу
можуть переглядати тільки
користувачі, які зареєструвались на сайті
virchi.pp.net.ua,
аккаунт яких належить до групи "Управляючі".
Ініціатор конкурсу - користувачі сайту
Автор сайту "Анумо знову віршувать!" - В.Гонта,
Поштова адреса: virchi@yandex.ru
Адреси інших веб-проектів автора:
http://bashtanschina.narod.ru
http://perlina-stepy.pp.net.ua/
Дизайн сторінки
(на основі шаблону, перероблений) ©
від 13.08.08 вер. 1.0
Протестовано браузерами Microsoft
Internet Explorer v.6.0.2 SP2, Mozilla Firefox.
ПРИ ЗНАХОДЖЕННІ ПОМИЛОК
(НЕПРАЦЮЮЧИХ ЛІНКІВ, ВІДКРИВАННЯ ІНШИХ САЙТІВ, ПОМИЛКИ В ТЕКСТІ тощо)
обов'язково повідомляйте автора сайту!
Роботу над сторінкою розпочато 22 жовтня 2009 року
|
 |
