|
Побажання, пропозиції, зауваження учасникам конкурсу, журі, адміну
сайту лишайте у коментарях до
ЦІЄЇ публікації.
|
|
|
Осіннє сонце накладає вето
на промені відлунням сивини…
На листі вимальовує
портрети,
Червоно-жовті марення і сни…
Вбирається природа…і вбирає
Медове світло… Листя, наче шаль,
Горить вогнем, потріскує, палає…
І падає…
...на жаль…
…на жаль…
…на жаль…
Спливають дні і кануть, ніби в Лету,
Грайливо так, спокійно, жартома… |
|
Осіннє сонце вже наклало вето…
Повільно наближається зима…
|
|
Додав: К@труся (09/10/09)
Адреса |
|
|
|
|
|
НА МАЙДАНІ
У Києві на майдані
Гул і шум, є люди п"яні.
Ющенко ! Усі кричать,
Будеш нами керувать !
У вікно він подивився:
Он Європа. Люд вклонився
Ющенко ! Ура ! Ура !
А де твоя булава ?
Тільки він проб"є дорогу
Та підкине допомогу,
Тільки він зуміє взяти
І з колін нас всіх підняти.
На майдане люд бушует,
Янукович всех целует.
Он - ярчайшая звезда
Светит нам с небес всегда.
Янукович ! Будем вместе,
Для тебя слагаем песни.
Янукович ! Дверь в Россию
Он откроет Украине.
Янукович вместе с " братом"
Наведет для всех нас блаты.
Принесите булаву
И "ура" кричим ему !
На майдані люд гуляє,
П"є, співає, не стихає.
Вибирають Україні
Кращу долю.....Земле рідна,
Як усе це зупинити,
До свідомості людської
Яким словом говорити,
Як до совісті сказати,
Що за гроші в Україні
Будуть завжди панувати
Ті, яким на рідну землю
Було просто наплювати ?
На майдані тихо-тихо
Люд в домівках своїх вже.
Хтось від щастя, хтось від лиха
Оковиту вдома п"є.
Перемога !? Сміх крізь сльози !
В когось радість, в когось горе
Перемога !? Боже-боже
Нащо ти забрав наш розум ?
На майдане ночь настала,
Наконец то тишина.
Загрустили украинцы,
Нет на площади кина.
Деньги взяли за сеансы,
Что здесь вместе провели.
Эх, еще бы серий тридцать
Стали бы и мы паны.
Процвітає Україна.
Грошей тьма-лопат нема,
Вірять щиро пройдисвітам,
От біда у нас яка.
Їдуть в Київ заробити.
Потім плачуть. Що робити ? |
|
Стільки нам наобіцяли
Що неможем більше жити.
|
|
Додав: COCODE (24/10/09)
Автор: © Міша Опацький
Адреса |
|
|
|
|
|
НІМА СПОВІДЬ
Цих слів я вам ніколи не скажу.
Я і сама їх вимовить боюся.
Я тільки зазираю за межу.
За нею ви – мій гріх, моя спокуса.
Ми з вами вдвох в моїх бентежних снах,
У інших вимірах – в моїх сміливих мріях.
Реально ж, ви – мій недосяжний птах,
За тим, що не збулося – ностальгія.
Байдужим поглядом ковзнете по мені –
Він б'є мене щораз, неначе струмом.
Завмерли почуття в душі на дні
І їх не можна видать навіть сумом.
Ну де вам знать, як біль в мені ячить,
Як рве печаль мою самотню душу.
Та щось мені наказує: «Мовчи!
Ні пари з уст!». І я мовчати мушу.
Ховаю за замками сімома
Любов – свій скарб.
А може, лише бідність?-
Для всіх – ви є, для мене – вас нема.
Яка несправедлива відповідність!
Цих слів я вам ніколи не скажу.
У мене є на те своя причина. |
|
Я лише зазираю за межу:
За нею вам всміхається дружина…
|
|
Додав: Katya (10/10/09)
Автор: © Катерина Рубан
Адреса |
|
|
|
|
|
ОГОЛОШЕННЯ
(сатира)
Оголошення в газеті:
"В громадському туалеті
У містечку Безголовість
Продається чиста совість".
Ахи- охи, трублять в сурми
Розтелеп місцевих юрми.
"Як так можна, майте сором!" –
Осуд ллється дружним хором.
Через день, як скалка в оці,
Шум і крик на кожнім кроці,
А обурень – дикі шквали:
Совість вигідно продали!
Наче пил, улігся галас,
Чорна буря розсмокталась.
Тиша. Люд мовчить затято
Кожен хоче куш урвати.
День новий зайнявся в місті,
Всі читають свіжі вісті.
Невеселі вельми, прецінь
Совість продають за безцінь.
Не одну, а тисяч сотні…
Ну, невже усі голодні,
Без одежі і без хати?
Нащо ж совість продавати?..
Популярне, наче мантра,
Насьогодні і назавтра, |
|
Оголошення на урнах:
"Совість віддаю задурно".
|
|
Додав: Zira (10/10/09)
Автор: © Зоряна
Адреса |
|
|
|
|
|
МОЛИТВА
|
- І місце у конкурсі
"Вірш місяця" |
Холодна ніч затягує в тенета
Слабеньке світло у моїм вікні.
На правім боці спить собі планета,
На всій землі не спиться лиш мені.
Від мого дому тягнеться антена
Туди, у космос, аж до Божих вух.
Коханий мій! Будь Господом спасений!
А Бог хай перетвориться на слух
І хай почує кожне моє слово:
Помилуй нас, Спаси і Сохрани!
Постав над нами ангела любові,
Позбав нас ревнощів, від заздрості звільни!
Навчи нас, Господи, тримать сумління свіжим,
Не дай каратися від власної вини.
І не залиш саміх на роздоріжжі,
Від свого гніву нас оборони!
Раз поєднали нас Господні руки -
Це добрий знак для нашої сім*ї...
Якщо вже посилаєш нам розлуку,
То дай же сили витримать її.
Моя молитва променем надії
Летить у ніч, пронизуючи тінь.
... Душа від благодаті лебедіє...
Спасибі, Господи! |
|
Почув мене...
Амінь!..
|
|
Додав: Katya (20/10/09)
Автор: © Катерина Рубан
Адреса |
|
|
|
|
|
ВІЧНИЙ БІЛЬ
Журавлі відлітають і гуси
Стануть також ось-ось на крило.
Тихо плаче сусідка - бабуся
За усім, що у неї було.
Хоч слізьми трохи душу розрадить,
Коли чує печальне курли.
Десь на луках отут в листопаді
Її діти в боях полягли.
Зашепоче старенька: ”Мій Павлик...
І Васильку - cиночки мої..."
Повернувся б один хоч журавлик
До матусі у рідні краї.
Журавлине курли розлилося
На ліси, на поля, на лани... |
|
На бабусине сиве волосся
Дихав холодом вітер війни.
|
|
Додав: Did (29/10/09)
Автор: © Кучерук Віктор
Адреса |
|
|
|
|
|
Акордом осінь визріє прощальним,
Вкарбовуючи в душу кожен звук.
І спалах щастя – дотик ірреальний
В контексті неминучості розлук. І
Розпачливість прозорого повітря
І терпкість – у судомному ковтку.
Згорить багрянець серцем на пюпітрі,
Підхопить вітер терцію хитку.
Воно було, прекрасне наше літо –
Знак долі, піднебесний розмах крил…
Допоки ще надія буде тліти,
Ми підемо…Наскільки стане сил.
Заплаче золотом за нами завірюха,
Закрутить-зашумить у небуття. . |
|
І витре час байдужо-владним рухом
Найкращі миті нашого життя.
|
|
Додав: Zira (21/10/09)
Автор: © Зоряна
Адреса |
|
|
|
|
|
ПРОХАННЯ ДО ОСЕНІ
Подаруй мені день. Я здалека приїхав сьогодні.
Як на зло, увесь шлях малював дощ картинки на склі.
Уже осені дні,пожовтілі і майже холодні,
а уява малює рожевим по жовтій імлі.
Подаруй мені ніч. Подаруй її всію без останку,
я так довго чекав, тільки в осінь придбавши квиток,
ти заручнику мрій,подаруй усю ніч до світанку
Жалкувати не треба…. За наш необдуманий крок.
Вперше осінь прохав, щоб темніло все швидше і швидше,
сонця диск- мов завис заблукавши у жовтій листві. |
|
Дощ замовк вже давно,тільки вітер дерева колише ,
мріям в такт,що постійно танцюють в моїй голові.
|
|
Додав: 45tom (26/10/09)
Автор: © Олексій Тичко
Адреса |
|
|
|
|
|
Хай обнімає серце знову
Печаль недоспаних ночей, -
Ти подаруй мені любові
Веселим поглядом очей.
Нехай тебе я ще не знаю,
А тільки вимріяв у снах, -
Весняних сполохів розмаєм
Мій уквітчай осінній шлях.
Зігрій на мить зболіле тіло
Теплом бажаного слівця, -
Щоб почуття в мені горіли
І пломеніли до кінця.
Я проживу не раз, а двічі
Й жагу кохати не згублю, - |
|
Щоб лише мовити у вічі:
- “Люблю тебе!.. Люблю!.. Люблю!..”
|
|
Додав: Did (24/10/09)
Автор: © Кучерук Віктор
Адреса |
|
|
|
|
|
НЕЗБАГНЕННЕ
“ А довготерпіння Господа нашого
рахуйте за спасіння “
( перше соборне послання
св. апостола Івана )
Здійснились всі пророцтва древніх книг,
Волхвів здійснився кожен віщій сон,
Творіння Боже – воїнство святих
Перемогло.
Віват, Армагеддон!
Збулось усе!
До скону стерті в пил
Гординя духу,
Невгамовна плоть,
Чому ж над згарищем
Колись зловіщіх крил
У роздумах сумних
Стоїть Господь.
День перемоги
Втіхи не приніс,
Він знав завжди,
Що буде саме так,
І день обрав цей
Вже давно колись,
А разом місце
І знаменний знак.
Він бачив кожного
І в кожнім бачив все,
Він сам був Істина,
І Радість був і Страх,
Він знав, що його Слово вознесе,
І знав, що його Слово
Знищить в прах.
Єдиного збагнути він не зміг:
Чом не повірив і не зрозумів
Його цей світ,
Який він так беріг,
І рід людський, |
|
Який він попри все
Любив.
|
|
Додав: характерник (23/10/09)
Автор: © Олександр Кухарук
Адреса |
|
|
|
|
|
УСЕ НЕ ТЕ...
Усе не те, чого ти так жадала,
Усе не так, як мріяла ти в снах,
І не мене ти вічно вірно ждала,
І прагнення мої – нікчемний прах.
Тебе не кинув би у юрбах інший,
Не жартував би, як не хочеш ти,
І приділяв уваги б тобі більше,
І мав би і машину, і хати.
А я такий, як є, таким і буду,
Мене не змінить ані щастя, ані біль, -
Занадто зачерствІв мій сміх від бруду,
Занадто потойбічна самоціль.
Мінятися? Та скільки ще мінятись?
Добрішати? А де подіти зло?
Так хочеться з півсотні розстріляти,
Щоб дихати свобОдніше було.
А потім стати і спитати в себе:
Навіщо все? Навіщо світу я? –
Ти промовчиш, бо так мені і треба,
Матуся скаже: “в тебе є сім’я”.
Та сенсу цих моїх безмовних рухів,
Вірші мої тобі не донесуть, |
|
Бо слухаєш слова мої, як звуки,
А мала б чути їхню суть...
|
|
Додав: Nemo (06/10/09)
Автор: © Ніхто
Адреса |
|
|
|
|
|
ЦЕ Ж ОСІНЬ!!!
ІІ місце у конкурсі
"Вірш місяця"
До мене сьогодні всміхнулась калюжа!
Ви знаєте, я здивувалася дуже,
Але посміхнулась у відповідь їй –
Метелики раптом злетіли з-під вій!
Кружляли навколо – зелені, червоні,
Торкалися ніжно обличчя і скроні,
Сплелися у райдужне, гарне намисто,
А потім на землю попадали листям.
А деякі втрапили прямо у воду –
Краси я такої не бачила зроду –
Неначе грайливі русалки із вітром,
Віталося листя зі мною привітно… |
|
Чи то мені, може, на хвильку здалося?
Це ж осінь, чаклунка? це ж осінь, це ж осінь…
|
|
Додав: К@труся (03/10/09)
Адреса |
|
|
|
|
|
ПРИСЯГАЮСЬ...
Таке відчуття, мов ти спокій з собою
Забрала з моїх, спраглих щастя, грудей,
Наповнила серце і розум любов’ю
І нА щось лишила між черствих людей.
Душа калатає, мов рветься на зовні
Вуста цілувати твої чарівні,
Та тіло її не пускає безмовно,
Так сумно і скучно, кохана, мені.
Не можу без тебе!!! Без тебе не хочу!!!
Ні кроку, ні хвильки, ні півмайбуття,
Твій образ зі мною завжди, твої очі,
Я не уявляю без тебе життя!!!
Кохаю й боюся, що хтось нам позаздрить,
Що хтось украде моє щастя й на мить, |
|
Кохаю і щастю не вірю: МИ – РАЗОМ,
Тобі присягаюсь: БЕЗ ТЕБЕ НЕ ЖИТЬ...
|
|
Додав: Nemo (26/10/09)
Автор: © Ніхто
Адреса |
|
|
|
|
|
ОСІННЄ
Не нагадуйте про осінь, навіть пошепки,
Бо готує ще улітку, хитра, кошики.
Напакує їх грушками з меду, сливами,
А тоді прийде із хмарами сльотливими. |
|
Зі світанками холодними, вологими.
Кине літа сльози-золото під ноги вам.
|
|
Додав: Zira (01/10/09)
Автор: © Зоряна
Адреса |
|
|
|
|
|
Як ти там, матусю моя мила?
Чом сумні наснились мені сни?
Білим птахом крила розпустила
Сивина у золоті коси.
На чоло лягла глибока втома
Зморшкою, як в полі борозна.
Тільки синь очей твоїх знайомих,
Як раніше, ніжна та ясна.
Мамо, мамо, в цвіті незабудок
Кожну нічку снишся ти мені.
Так невпинно крає серце смуток
І печаль розлуки довгі дні.
Ти для мене – пісня лебедина,
Ти для мене – радість і печаль.
Ти відрада з синіми очима,
За якими і зітхнуть не жаль.
Як ти там, матусю моя мила?
Знов, мабуть, сумуєш край села |
|
І душею тягнешся до сина,
Як руками взимку до тепла?..
|
|
Додав: Did (06/10/09)
Автор: © Кучерук Віктор
Адреса |
|
|
|
|
|
|
|
ОСІННЯ РАПСОДІЯ
Ти сказала йому
Що ти любиш цю осінь
Свою пісню сумну
Ти йому заспівала
Подивилась в вікно
А до тебе йдуть гості
І хоч сумно було
Вийшла й їх привітала
Кажучи добридень
Запросила у хату
І мов мати дітей
Повела у кімнату
Той осінній пейзаж
Роздув вітер між вами
Ви ввійшли у той час
Й замовчали словами
Ви стиснули долонь
Й дарували усмішку
Все ж любові вогонь
Залишився десь там
Ти забула як ви
На весняних дорогах
Говорили про сни
І молились до Бога
Щоб любов мов приказ
Через роки тривала
Аж по осінній час
Щоб весною співала
Тобі в себе чи ні
Прийшлось жити далеко
Линуть пісні сумні
Летять в світ як лелеки
Вам так добре жилось
В батьків хаті бо в себе
Всюди добро цвіло
Там було ваше небо
Прийшли роки гріха
Даровані з заходу
Викинули з гнізда
Дітей мого народу
|
|
17.10.2009р.
|
|
Додав: Szlachtycz (18/10/09)
Автор: © Василь Шляхтич
Адреса |
|
|
|
|
|
ГОРОДИНА - 1
вІрШі-зАгАдКи
Навесні кладемо в ямку,
Восени збираємо.
У супи, борщі, солянку
Цілу зиму маємо.
Жовте сонце на городі,
Та не зігріває.
В каші стане у нагоді,
Листя гарне має.
Є солодкий, є гіркий,
Різні форми має.
Є худий, а є товстий,
Кожний його знає!
Куля з безлічі листочків,
Ще й стирчить на ніжці.
Садять в декілька рядочків,
Квасять потім в діжці.
На кущі живе не сам -
Є у нього братики.
Добрий у томати нам,
У борщі, салатики....
Одягнулася в лушпиння,
Заховалася в землі.
Буде потім на насіння,
Буде з салом на столі...
Стріли випустив у небо,
Сам захований в землі.
Знає: всім на зиму треба
Його зубчики малі.
Тонкі гілочки лапаті,
Але не ялинка.
Буде пахнути в салаті
Ця чудо-рослинка.
Кисле листя підросте -
Будемо варити.
І старе, і молоде
В баночки крутити...
У стручечку дитсадок:
Дітки-горошинки.
Всілись гарно у рядок,
Гріють круглі спинки
Відповіді:
бараболя, гарбуз, перець,
|
|
капуста, помідор, цибуля,
часник, кріп, щавель, горох.
|
|
Додав: natalya-gurkina (20/10/09)
Автор: © Наталя Гуркіна
Адреса |
|
|
|
|
|
|
|
|
Успіхів поетам і дякую за співпрацю користувачам, що
працюють над визначенням конкурсних творів!
Побажання, пропозиції, зауваження учасникам конкурсу, журі, адміну
сайту лишайте у коментарях до
ЦІЄЇ публікації.
Пояснення до ланки
"Форум конкурсу"
Форум конкурсу
можуть переглядати тільки
користувачі, які зареєструвались на сайті
virchi.pp.net.ua,
аккаунт яких належить до групи "Управляючі".
Ініціатор конкурсу - користувачі сайту
Автор сайту "Анумо знову віршувать!" - В.Гонта,
Поштова адреса: virchi@yandex.ru
Адреси інших веб-проектів автора:
http://bashtanschina.narod.ru
http://perlina-stepy.pp.net.ua/
Дизайн сторінки
(на основі шаблону, перероблений) ©
від 13.08.08 вер. 1.0
Протестовано браузерами Microsoft
Internet Explorer v.6.0.2 SP2, Mozilla Firefox.
ПРИ ЗНАХОДЖЕННІ ПОМИЛОК
(НЕПРАЦЮЮЧИХ ЛІНКІВ, ВІДКРИВАННЯ ІНШИХ САЙТІВ, ПОМИЛКИ В ТЕКСТІ тощо) обов'язково повідомляйте автора сайту!
Роботу над сторінкою розпочато 17 листопада 2009 року
|
|